Рішення № 40943582, 13.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/874/14-ц Головуючий у І інстанції Іванюта Т.Є.Провадження № 22-ц/780/4991/14 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 29 13.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Химинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

15 травня 2014 року зазначені позивачі звернулися до суду із позовом, де просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду у розмірі 1 105 грн., витрати на правову допомогу під час підготовки позову та розгляду справи у суді - 2 000 грн., а на користь ОСОБА_3 - моральну шкоду - 30 000 грн., завданих вчиненням відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 1 105 грн., витрати на надання юридичної допомоги - 1 461,60 грн., а також на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що суд вважає доведеним, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3, що призвело до нанесення йому умисних легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, позивачам спричинена моральна шкода, яку, з урахуванням матеріального стану відповідача, слід стягнути в таких розмірах: на користь ОСОБА_3 - 10 000 грн. та ОСОБА_2 - 2 000 грн.

Так як позов задоволено, то з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 1 461,60 грн., яка складається з витрат в сумі 730,80 грн. за правовий аналіз документів та підготовку позову до суду і 730,80 грн. - за участь в судових засіданнях, тривалістю 1 година 30 хвилин ( виходячи з розрахунку 40% мінімальної заробітної плати в 1 218 грн. ).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить скасувати рішення і відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 10 вересня 2011 року, приблизно о 20 годині 15 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в будинку за місцем свого проживання, що розташований по АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, з мотиву покарання за неслухняну поведінку, вчинив сварку з малолітнім на той час сином - ОСОБА_3, під час якої умисно наніс удари руками в область голови, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження та струс головного мозку.

Загальна вартість проведенного стаціонарного та амбулаторного лікування потерпілого становить 1 105 грн., яку сплатила ОСОБА_2, як законний представник останнього ( а.с. 54а-55 ).

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 29 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік та на підставі ст. 75 КК України - звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на один рік ( а.с. 8-10, 11-14 ).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3, виходячи з викладеного, характеру порушення його немайнового права, яке захищається, наряду з іншими законами, і Конституцією України, глибини та обсягу душевних страждань, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача і викликаних необхідністю захисту у судовому порядку, що негативно впливає на фізичний та психічний стан, інших негативних наслідків, які мають істотне значення, вимог розумності, виваженості і справедливості, положень п.п. 2, 3, 9, 10 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди" від 31 березня 1995 р., суд першої інстанції правильно визначив у розмірі 10 000 грн.

У іншій частині, вимоги щодо немайнової шкоди, заподіяної потерпілому, на переконання апеляційного суду, заявлені безпідставно, а тому не можуть бути задоволені.

15 травня 2014 року ОСОБА_2, в своїх та інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_3, заявила названі позовні вимоги ( а.с. 1-4 ).

При цьому, вимог щодо стягнення на свою користь моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. не заявляла ( там же ).

Не подавала вона позову з приводу моральної шкоди і під час розгляду справи місцевим судом.

ОСОБА_2, окрім цього, на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, ні в суді першої, ні в суді другої інстанції, не надала доказів на їх сплату.

Наявний у справі розрахунок вартості послуг та договір про надання правової допомоги ( а.с. 44, 45 ), на переконання апеляційного суду, не свідчить про понесення нею зазначених витрат.

Таким чином, суд першої інстанції передчасно та помилково, з порушенням вимог ст.ст. 11, 57-60, 84, 212-213 ЦПК України, прийшов до переконання про обґрунтованість заявлених вимог з приводу відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_2.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції у зазначеній частині.

При цьому, суд другої інстанції вважає за необхідне скасувати рішення місцевого суду щодо заявлених вимог з приводу відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_2 на підставі положень ст. 309 ЦПК України та ухвалити нове про відмову в їх задоволенні за необґрунтованістю.

В решті рішення, на переконання апеляційного суду, ухвалено з дотриманням положень ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-213 ЦПК України, а тому не підлягає скасуванню, як того просить апелянт, у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Зазначені ним доводи та інші обставини, названі в апеляції, зокрема, про неналежність та недопустимість доказів на підтвердження заподіяної матеріальної шкоди потерпілому, помилковість визначення розміру немайнової шкоди, важке матеріальне становище апелянта, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновок суду першої інстанції у зазначеній частині рішення та не є, у силу викладеного, правовою підставою для задоволення цих апеляційних вимог.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено при вирішенні спору щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь, відповідно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 1 461,60 грн. та моральної шкоди у розмірі 2 000 скасувати і ухвалити у цій частині нове, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

О.П. Коцюрба