Ухвала суду № 40941759, 15.10.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючий), Демченка С.М., Мишинчук Н.С., за участю прокурора Сирохман Л.І., засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянув у відкритому засіданні в м. Ужгороді кримінальну справу №11/777/164/14 за апеляцією заступника прокурора м. Ужгорода на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2013 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, із загальною середньою освітою, неодружений, не працюючий, не судимий, засуджений:

- за ч. 2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 04 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.2 ст. 309 КК України на 03(три) роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 310 КК України на 03(три) роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_4 призначено покарання у виді 04 ( чотирьох ) років позбавлення волі.

На підставі ст. ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, із загальною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, не судимий, засуджений:

- за ч. 2 ст.309 КК України на 03(три) роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 310 КК України на 02 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_3 призначено покарання у виді 03 (трьох ) років позбавлення волі.

На підставі ст. ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз по справі в розмірі 705,60 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівській області.

-2-

Речовий доказ: два поліетиленові пакунки та один паперовий згорток із наркотичною речовиною марихуана, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області постановлено - знищити.

Грошові кошти в сумі 650 грн., які знаходяться в ВФЗБО УМВС України в Закарпатській області залишено за належністю.

За вироком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

У кінці вересня 2010 року, прогулюючись разом із ОСОБА_3 по одному з полів, що на околиці с. Чабанівка, знайшов один кущ дикоростучої рослини конопель, з якого вони зібрали насіння та в кінці квітня 2011 року посіяли його на тому ж самому місці де, і знайшли кущ дикоростучої рослини на околиці с. Чабанівка.

У подальшому, з посіяного ними насіння зійшло 20 рослин конопель, які ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 до початку серпня 2011 року, діючи умисно, незаконно вирощували шляхом прополювання, обкопування та поливання, виростивши, таким чином, 20 рослин конопель із метою подальшого власного вживання.

Після чого, на початку серпня 2011 року ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 із вирощених ними 20 кущів рослин конопель зібрали верхівки, які принесли до закинутого будинку, що розташований у с. Чабанівка по вул. Молодіжна, де їх висушили, виготовивши таким чином особливо небезпечний наркотичний засіб - марихуану та зберігали його для власного вживання вагою біля 100 гр., більшу частину якої, близько 80 гр., в період з початку серпня 2001 року по 03.04.2012 року, самостійно вжили шляхом паління, достовірно знаючи, що вказана речовина є наркотичною, після чого розділили решту близько 20 гр. марихуани порівну між собою.

Після чого, ОСОБА_4 приніс свою частину марихуани за місцем свого проживання та зберігав її з метою збуту до 04.04.2012 року.

04.04.2012 року близько 14 год. 40 хв. гр.. ОСОБА_4 був затриманий працівниками СБНОН спільно зі СДІМ та СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області в с. В.Лази, по вул. Східна, 2 на території речового ринку «Ужгородське АТП 12107» у приміщенні кафе - бару «У тещі» під час проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу «Марихуана», після того як умисно, незаконно за 650 грн. збув у гр.. ОСОБА_7 не вжиту частину ним раніше вирощеної та виготовленої сухої подрібненої речовини зеленого кольору, рослинного походження, подібної до наркотичного засобу «Марихуана», у одному поліетиленовому пакунку вагою біля 10 гр., достовірно знаючи, що вона є наркотичним засобом, обіг якого заборонено.

Згідно висновків експерта № 777 та №778 від 11.04.2012 року маса вилученої в ході оперативної закупівлі в ОСОБА_4 сухої, подрібненої речовини рослинного походження, зеленого кольору (в перерахунку на висушену речовину) становить 7,6427 гр.. Вилучена 04.04.2012 року в ОСОБА_3 масою 1,6397 та 7,6020 гр. суха подрібнена речовина, рослинного походження, зеленого кольору має анатомо - морфологічні ознаки рослини коноплі, містить тетрагідроканабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку суду від 27.05.2013 року в частині засудженого ОСОБА_4 внаслідок невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, через його м'якість та неправильне застосування кримінального закону. Апеляцію обгрунтовує неправильним застосуванням кримінального закону внаслідок застосування інституту звільнення від

-3-

відбування покарання. Просить постановити свій вирок, застосувати щодо засудженого покарання у виді позбавлення волі, без застосування звільнення від відбування покарання. При апеляційному розгляді прокурор доповнив апеляцію, просив встановити порядок стягнення судових витрат із засуджених в рівних частинах.

Іншими учасниками процесу апеляція на вирок не подавалась.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання поданої апеляції та доповнення до неї, доводи засудженого ОСОБА_4 та його захисника, які вважають призначене покарання справедливим та просили залишити вирок суду без змін; думку засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які вказали на обґрунтованість вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд уважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 310 КК України за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю зібраних по справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, учасниками процесу не оспорюється, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.365 КПК України висновки суду в цій частині не перевіряються. Діяння ОСОБА_4 за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 310 КК України кваліфіковано вірно.

Доводи апеляції прокурора про те, що суд першої інстанції засудженому ОСОБА_4 призначив занадто м'яке покарання та безпідставно застосував ст.75 КК України колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України.

Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування ним покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів уважає, що вищевказані вимоги закону при призначенні ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнення його від призначеного покарання із застосуванням ст..ст. 75, 76 КК України судом першої інстанції дотримані.

З вироку суду видно, що вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання на підставі ст.69 КК України та звільнення його від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції визнав пом'якшуючою покарання обставиною його позитивну характеристику за місцем проживання й молодий вік. Колегія суддів уважає, що дані про особу засудженого ОСОБА_4: визнання вини, щире каяття, позитивна характеристика за місцем проживання, молодий вік, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 в їх сукупності обґрунтовано судом першої інстанції визнані як обставини, що пом'якшують його покарання.

-4-

Апеляційний суд уважає, що вищенаведені обставини, відповідно до ч.2 ст.66, ст. ст.69, 75 КК України давали суду першої інстанції підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі із застосуванням ст.75 КК України.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів ураховує й те, що в підтвердження своїх доводів прокурор не вмотивував судження про те, на підставі чого прийшов до висновку про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого свідчать про незаконність вироку в частині застосування вимог ст.75 КК України.

Призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.75 КК України, апеляційний суд уважає належним чином умотивованим, справедливим, таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і є необхідним, і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Переконливих доводів щодо необхідності призначення засудженому покарання без застосування ст.75 КК України, прокурором в апеляції та при її розгляді в апеляційному суді не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_4 покарання та безпідставного звільнення його від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України.

Одночасно колегія суддів прийшла до переконання про необхідність зміни вироку в частині відшкодування судових витрат.

Згідно вимог ст. 93 КПК України (1960 року), якщо винними буде визнано декілька осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що в справах із кількома підсудними, щодо яких постановлено обвинувальний вирок, судові витрати стягуються персонально ( із кожного) з урахуванням ступеня вини та майнового стану, а не солідарно.

Крім того, установлено, що судово-хімічні експертизи в справі проводило НДКЦ при УМВС України в Закарпатській області. Суд першої інстанції, стягнувши солідарно судові витрати із засуджених на користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівській області, указаних вимог законодавства не дотримався.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд ураховує ступінь вини ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у тому числі кількість злочинів вчинених ними та за їх участю.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.76 КК України суб'єктами контролю за поведінкою засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням є кримінально-виконавча інспекція.

У вироку суд поклав обов'язок на орган кримінально-виконавчу інспекцію. Таке визначення органу виконання покарань, у резолютивній частині вироку суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, який покладає такий обов'язок на кримінально - виконавчу інспекцію.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, розділом ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

апеляцію заступника прокурора м. Ужгорода - задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2013 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині стягнення судових витрат - змінити.

-5-

Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз у справі в розмірі по 352,80 грн. з кожного на користь держави.

Уточнити вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2013 року щодо засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосовно назви органу контролюючого виконання покарання, а саме слова: «орган кримінально - виконавчої інспекції», як помилково зазначено у вироку замінити на - «кримінально - виконавчу інспекцію».

У решті вирок суду від 27.05.2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Судді: