Ухвала суду № 40939196, 30.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 876/11870/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Полівчака С.С.,

представника відповідача Яремнюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Тютюн-Агро" до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Тютюн-Агро" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби за № 0000012200 від 24.04.2013 року та № 0000022200 від 24.04.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19919 грн.00 коп. за основним платежем та в сумі 4979 грн. 75 коп. штрафної санкції.

Постановою від 29 липня 2013 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Чортківська ОДПІ (правонаступник Борщівської МДПІ) подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість з операцій від придбаного обладнання, яке в подальшому було реалізоване із завідомо збитковим економічним ефектом та вантажно-розвантажувальних робіт по транспортуванню цього обладнання.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Тютюн-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, оформленої актом № 124/22-02/34255323 від 20.03.2013 року, Борщівська МДПІ 24 квітня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000012200, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24876,00 грн. за основним платежем та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 6219,00 грн.;

-№ 0000012200, яким зменшила позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 34381,00 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України допустило завищення податкового кредиту за травень-червень 2012 року на загальну суму ПДВ 54300,00 грн. (за травень 2012 року - на суму 54180 грн., за червень 2012 року - на суму 120 грн.00 коп. ), внаслідок віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з операцій від придбаного обладнання, яке в подальшому було реалізоване із завідомо збитковим економічним ефектом та вантажно-розвантажувальних робіт по транспортуванню цього обладнання.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операція з придбання підприємством позивача товару мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаній господарській операції.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 22 травня 2012 року ТзОВ ,,Тютюн-Агро" та СПД - фізична особа ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу № 22/05/12 бувшого у використанні обладнання для виробництва цигарок вартістю 325080,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 54180,00 грн.. Виконання умов договору підтверджується Актом прийому-передачі №1 від 25 травня 2012 року.

На підставі виданої продавцем податкової накладної № 18 від 25.05.2012 року ТзОВ ,,Тютюн-Агро" віднесло до складу податкового кредиту за травень 2012 року ПДВ в сумі 54180,00 грн.. Крім того, послуги вантажно-розвантажувальних робіт по транспортуванню цього обладнання оформлені податковою накладною № 22 від 01.06.2012 року на загальну суму 720 грн.00 коп., в т. ч. 120 грн.00 коп. ПДВ, яке позивач також відніс до складу податкового кредиту в червні 2012 року.

Придбане обладнання позивач експортував в розібраному вигляді у відповідності до укладених контрактів за 0% ставкою ПДВ за межі України, а саме: 29.05.2012 року частину обладнання на суму 199812,50 грн. позивач реалізував ТОВ ,,Промстройоборудование", що підтверджується вантажно-митною декларацією № 001268 від 29.052012 року та інвойсом № 1-Р від 28 травня 2012 року. Іншу частину обладнання на суму 105501,00 грн. позивач реалізував 30.05.2012 року EUROPEAN TOBACCO SERVICES Inc. Болгарія, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 001279 від 29.05.12 року та інвойсом № 1- Б від 28 травня 2012 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарська операція з придбання товариством позивача у СПД - фізична особа ОСОБА_3 обладнання для виробництва цигарок вартістю 325080,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 54180,00 грн. мала реальний характер, оскільки підтверджена належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та не заперечується відповідачем.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбаний товар відображений позивачем у бухгалтерському обліку та використаний у власній господарській діяльності, а саме - реалізований іншим суб'єктам господарської діяльності.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво платника ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по вказаній господарській операції.

Виходячи з викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Єдиною підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень податковий орган зазначає завідому збитковість вказаної господарської операції, оскільки за придбане обладнання позивач сплатив 325080,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 54180,00 грн., а реалізував на загальну суму 305313,50 грн..

Однак, суд першої інстанції вірно відзначив, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання товариством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю товариства, скільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Крім того, позивач довів, що внаслідок реалізації придбаного обладнання за межі України за ,,нульовою" ставкою ПДВ він отримав дохід від вказаної операції в сумі 6813,50 грн., а тому вказана господарська операція не була для нього збитковою.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 819/1754/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 06 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

В.Я. Макарик