Постанова № 40936838, 13.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р.Справа № 916/1592/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 1705 від 28.07.2014 року)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.10.2014 року:

від позивача: Пронюк В.Я., за довіреністю;

від відповідача: Ладан Є.О., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2014 року

по справі № 916/1592/14

за позовом: Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до відповідача: Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго»

про стягнення 944164,13 грн.

В судовому засіданні 13.10.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Білгород - Дністровськтеплоенерго» (далі відповідач, КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»), в якому просило стягнути з відповідача 944164,13 грн., з яких 666428,02 грню основного боргу, 85475,74 грн. пені, 145520,38 грн. штрафу, 31573,98 грн. три відсотки річних, 15166,01 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 12/1103-БО-23 від 22.10.2012 р., укладеного між сторонами у справі з посиланням на ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 217, 231, 364-265 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.2014 року по справі № 916/1592/14 (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 666428,02 грн. - основної заборгованості, 31573,98 грн. - 3% річних, 15166,01 грн. - інфляційних витрат, 85475, 74 грн. - пені, 72760,19 грн. - штрафу та 17428,08 грн. - судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав про обґрунтованість, підтвердженість належними доказами та наявними матеріалами справи позовних вимог, при цьому суд виходячи з положень ст. 83 ГПК України та роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшив загальний розмір штрафу до 72760,19 грн.

Не погодившись з рішенням суду, НАК «Нафтогаз України» звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 09.07.2014 року по справі № 916/1592/14 скасувати частково в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 72760,19 грн.

Мотивуючи скаргу, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не погоджується зі зменшенням судом розміру штрафу на 50%, тобто до 72760,19 грн., вказуючи про порушення господарським судом норм матеріального права, а саме ст. ст. 219, 233 ГК України, ст. ст. 549-552 ЦК України та процесуального права: ст. ст. 22, 43, 83, 84 ГПК України. Крім цього, скаржник звертає увагу на критичне фінансове становище, що значним чином впливає на його діяльність, оскільки останній забезпечує природним газом галузі національної економіки і населення.

В засіданні суду апеляційної інстанції від 13.08.2014 року представником Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги по справі № 916/1592/14, яке судовою колегією задоволено, строк розгляду скарги продовжено.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, 22.10.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Білгород-Дністровськтеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/1103-БО-23, умовами якого узгоджено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцю в період з 01 вересня 2012р. по 31 грудня 2012р. природний газ в обсязі до 1428,04 тис. куб.м.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ -20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.). До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складеться із сум вартості місячних поставок газу (п.5.2 договору).

Умовами п. 6.1, договору узгоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п.6.3 договору).

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (пункт 7.2 договору).

Згідно з п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 вересня 2012 року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов вищезазначеного договору НАК „Нафтогаз України" у період з жовтня 2012р. по грудень 2012р., поставила, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3736428,02грн., що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу від 27.11.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., проте, в порушення умов вищезазначеного договору, КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" за фактично отриманий природний газ у спірний період не розраховувалось належним чином та у повному обсязі, у зв'язку з чим, станом на момент звернення з позовом, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 666428,02 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу № 12/1103-БО-23 від 22.10.2012 р. сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором (п. 7.1.).

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, на підставі договору купівлі - продажу природного газу № 12/1103-БО-23 від 22.01.2012 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 666428,02 грн., яка відповідачем не спростована доказами. З урахуванням викладеного та наведених норм, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 666428,02 грн.

Стосовно нарахування штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Враховуючи ці норми, сторонами узгоджено пунктом 7.2 договору купівлі - продажу природного газу № 12/1103-БО-23 від 22.01.2012 року, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені від суми пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

З урахуванням порушення відповідачем умов договору, а саме порядку та умов проведення розрахунків, урегульованими пунктом 6 означеного договору, відповідачу, на підставі пункту 7.2 договору купівлі - продажу природного газу № 12/1103-БО-23 від 22.01.2012 року, позивачем нараховано пеню у розмірі 85475,74 грн. та 145520,38 грн. штрафу у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Судова колегія, перевіривши наданий позивачем до суду першої інстанції розрахунок, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення заявлених до стягнення вимог в тій частині та зменшення розміру штрафу на 50%, тобто до 72760,19 грн. з наступних підстав.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням наведених норм, судом об'єктивно здійснено зменшення розміру штрафу.

Апеляційна скарга не містить посилання на докази в обґрунтування причин неможливості господарським судом зменшити на свій розсуд з урахуванням норм матеріального права суму штрафу, не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.

Перевіривши розмір 3% річних, та інфляційних втрат та задоволений господарським судом, судова колегія прийшла до висновку про правомірність такого стягнення.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням наведених вище норм матеріального та процесуального права, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначаючи про їх законність, обґрунтованість та відповідність матеріалам справи, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду від 09.07.2014 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2014 року по справі № 916/1592/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов