Ухвала суду № 40927505, 07.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/800/40231/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія» до Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія» було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.02.2014 № 0000242209 та № 0000232209.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі Головне управління Міндоходів у м. Києві, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в січні 2014 року Головним управлінням Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія» вимог законодавства України з питань державної митної справи. За результатами перевірки складено акт від 08.01.2014 року № н/2/14/26-15-22-09/25586053, в якому зафіксовано, що внаслідок порушення Закону України «Про митний тариф України» та статті 190 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія» не сплачено 235106,28 грн. ввізного мита та 47 021,26 грн. податку на додану вартість у зв'язку з тим, що на підставі митних декларацій № 100200000/2011/289783 від 06.10.2011 року, № 100200000/2011/289782 від 06.10.2011 року, № 100190000/2011/116614 від 26.06.2011 року, № 100190000/2011/116613 від 26.06.2011 року, № 100140002/2011/273380 від 17.03.2011 року, № 100140002/2011/273377 від 17.03.2011 року, № 100140002/2011/269923 від 02.02.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія» було ввезено на митну територію України товар - сушені пелюстки рози каркаде «гібіскуса». Зазначений товар декларувався позивачем за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності - 1211908500 щодо якого Законом України «Про митний тариф України» встановлено ставку ввізного мита у розмірі 0%. На думку органу доходів та зборів, ввезений позивачем товар повинен класифікуватись у товарній підкатегорії 1212997000 із застосуванням ставки ввізного мита у розмірі 15%.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232209 від 06.02.2014 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати ввізного мита в розмірі 293882,85 грн., у тому числі 235106,28 грн. за основним платежем та 58776,57 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000232209 від 06.02.2014 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 58776,57 грн., у тому числі 47021,26 грн. за основним платежем та 11755,31 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 14 статті 1 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Пунктом 15 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно із пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частини 2 статті 78 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно із частиною 1 статті 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Частиною 1 статті 313 Митного кодексу України визначено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Відповідно до частини 1 статті 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2013 року у справі за позовом Приватної фірми «АПІЯ» до Харківської митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Харківська обласна митниця Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія» до Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз