Ухвала суду № 40923663, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 804/11946/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 31 травня 2013 року №0000661502.

Не погодившись з постановою суду, Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 08 листопада 2012 року позивачем до податкової інспекції було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9069980879 за серпень 2012 року, у якому відображено у рядку 20.1 - зарахування від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 466425,00 грн. (а.с.23-25)

На підставі п. 200.10 ст. 200, в порядку ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України податковим органом проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ позивача у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012 року від 08 листопада 2012 року №9069980879, за результатами якої складено акт за №217/1520/30921733 від 17 травня 2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ "Орільський об'єднаний елеватор": п. 200.3 ст. 200 ПК України, а саме: суб'єктом господарювання надано уточнюючий розрахунок з ПДВ за серпень 2012 року №9069980879 від 08 листопада 2012 року, в якому зменшено суму податкового боргу по податку на додану вартість у рядку 20.1 всього в сумі 466425,00 грн.; порушено підпункт 4.6.3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 25 листопада 2011 року №1492, а саме: заповнено р. 20.1, а згідно законодавства мав право заповнити р. 20.2 в обсягах всього від'ємного значення (а.с.9-11).

На підставі вказаного акту камеральної перевірки, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000661502 від 31 травня 2013 року, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 466425,00 грн. (а.с.8)

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України визначається, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про зменшення або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Разом з тим, згідно до п.2.1, п.2.2 р. ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236 (далі - Порядок №1236), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2012 року за №2135/22447 - у разі, якщо орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) від'ємного значення суми ПДВ, платнику податку структурний підрозділ органу ДПС складає податкове повідомлення-рішення за формою "В4".

Проте, як вбачається зі змісту акту камеральної перевірки від 17 травня 2013 року, податковим органом не було встановлено жодних порушень вимог податкового зобов'язання при формуванні позивачем податку на додану вартість, що давало б підстави для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням за формою "Р", навпаки, зазначений вище акт перевірки лише містить посилання на те, що позивачем при заповненні рядка 20.1 уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2012 року зараховано від'ємне значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 466425,00 грн. безпідставно (а.с.11).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, податковим органом повинно було бути прийнято податкове повідомлення-рішення саме за формою "В4" у відповідності до вимог Порядку №1236 та ст. 54 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок про те, що прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення за формою "Р" без проведення документальної перевірки на підставі лише акту камеральної перевірки з питань порушення заповнення позивачем рядку 20.1 уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2012р. суперечить вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, Порядку №1236 та є протиправним.

Щодо зменшення позивачем у рядку 20.1 уточнюючого розрахунку за серпень 2012 року суми податкового боргу у розмірі 466425,00 грн., яка, як зазначає податковий орган у акті перевірки, не значиться по особовому рахунку на перше число попереднього звітного (податкового) періоду, тобто на 01 липня 2012 року, що є порушенням п. 200.3 ст. 200 ПК України та пп. 4.6.3 п. 4 розділу V Порядку №1492, то колегія суддів вважає, що такі висновки відповідача є помилковими, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.3 ст. 200 ПК України визначається, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 4.6.3 п. 4 розділу V Порядку №1492 (в редакції, чинній з 02 березня 2012 року по 05 березня 2013 року), якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації) поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Виходячи з аналізу вказаних норм законодавства, судом першої інстанції було вірно зазначено, що платнику податку надано право на відображення від'ємного значення у податковій звітності у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а у разі відсутності податкового боргу - надано право на зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Слід зазначити, що попереднім звітним періодом, який передує серпню 2012 року є липень 2012 року, який закінчується 31 липня 2012 року, отже, податковим органом під час проведення перевірки повинні були бути враховані дані особового рахунку платника податку попереднього звітного періоду липня 2012 року станом на 01 серпня 2012 року, однак як встановлено судом апеляційної інстанції, податковим інспектором в основу акту перевірки було покладено дані особової картки позивача станом на 01 липня 2012 року, що з огляду на вищенаведені факти є протиправним та таким, що суперечить вищенаведеним нормам чинного податкового законодавства України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність і законність відображення позивачем у зменшення суми податкового боргу у розмірі 466425,00 грн. у рядку 20.1 уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2012 року згідно до вимог п. 200.3 ст. 200 ПК України та пп.4.6.3 п.4 Порядку №1492 з урахуванням досліджених судом даних картки особового рахунку платника податків станом на 01.07.2012 року та 01.08.2012 року (а.с.26-40).

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000661502 від 31 травня 2013 року прийняте Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п.1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко