Ухвала суду № 40923655, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 804/5214/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-девелопмент" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-девелопмент" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001671520 від 12 липня 2013 року.

Відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції під час розгляду справи не було з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, що призвело до постановлення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 04.06.2013 р. по 10.06.2013 р. Дніпропетровською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Рітейл Девелопмент", за результатами якої складено акт №556/150/34735704 від 17.06.2013 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Девелопмент" (код ЄДРПОУ 34735704) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ПрАТ "Енергопромбуд" (код ЄДРПОУ 24446982) за періоди у травні 2010 р., у червні 2010р. та у серпні 2010 p., з ТОВ "Самара-Люкс" (код ЄДРПОУ 33669290) за періоди у вересні 2010 р., у жовтні 2010 р., у серпні 2010 р., у липні 2010 р. та у червні 2010 p., з ТОВ "Санріз" (код ЄДРПОУ 34665082) за періоди у серпні 2010 р. та у вересні 2010p., з ТОВ "Торгтехніка" (код ЄДРПОУ 24615551) за період у жовтні 2010 р., з ТОВ "Добробут" (код ЄДРПОУ 31382320) за період у жовтні 2010 р. та у листопаді 2010 р. та з ТОВ "Капіталінвест Груп" (код ЄДРПОУ 37149242) за період у травні 2011 р."

Згідно висновків акту, перевіркою ТОВ "Рітейл-Девелопмент" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин по взаємовідносинам ПрАТ "Енергопромбуд" (код ЄДРПОУ 24446982) за періоди у травні 2010 р., у червні 2010 р. та у серпні 2010 р., з ТОВ "Самара-Люкс" (код ЄДРПОУ 33669290) за періоди у вересні 2010р., у жовтні 2010р., у серпні 2010р., у липні 2010р. та у червні 2010р., з ТОВ "Санріз" (код ЄДРПОУ 34665082) за періоди у серпні 2010р. та у вересні 2010р., з ТОВ "Торгтехніка" (код ЄДРПОУ 24615551) за період у жовтні 2010р., з ТОВ "Добробут" (код ЄДРПОУ 31382320) за період у жовтні 2010р. та у листопаді 2010р. та з ТОВ "Капіталінвест Груп" (код ЄДРПОУ 37149242) за період у травні 2011р, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ "Рітейл-Девелопмент": п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Рітейл- Девелопмент" занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 890 949,70 грн., в тому числі: за червень 2010 року на суму ПДВ - 282 166,67 грн., за липень 2010 року на суму ПДВ - 6441,80 грн., за серпень 2010 року на суму ПДВ - 32 190,86 грн., за вересень 2010 року на суму ПДВ - 137 558,41 грн., за жовтень 2010 року на суму ПДВ - 73 962,89 грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ - 258 498,61 грн., за січень 2011 року на суму ПДВ - 71 104,76 грн., за лютий 2011 року на суму ПДВ - 112512,60 грн., за березень 2011 року на суму ПДВ - 53 651,10 грн., за квітень 2011 року на суму ПДВ - 468 829,72 грн., за травень 2011 року на суму ПДВ - 45 060,73 грн., за червень 2011 року на суму ПДВ - 9 434,06 грн., за липень 2011 року на суму ПДВ - 201 845,54 грн., за вересень 2011 року на суму ПДВ - 38 041,67 грн., жовтень 2011 року на суму ПДВ - 99 650,28 грн.; пп 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, пп. 139.1.1., пп. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ "Рітейл-Девелопмент" не має права на включення до складу валових витрат вартості придбаних у ПрАТ "Енергопромбуд" (код ЄДРПОУ 24446982), ТОВ "Самара-Люкс" (код ЄДРПОУ 33669290), ТОВ "Санріз" (код ЄДРПОУ 34665082), ТОВ "Торгтехніка" (код ЄДРПОУ 24615551), ТОВ "Добробут" (код ЄДРПОУ 31382320) та ТОВ "Капіталінвест Груп" (код ЄДРПОУ 37149242) послуг у сумі 9 454 748,50 грн. та не має права на включення до складу валових доходів вартості реалізованих послуг у сумі 11 345 698,14 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 р. №0001671520, яким ТОВ "Рітейл-Девелопмент" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 258 425,0 грн., в тому числі сума податкового зобов'язання - 1 890 950,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 367 475,0 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність прийнятого ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПрАТ "Енергопромбуд", ТОВ "Самара-Люкс", ТОВ "Санріз", ТОВ "Торгтехніка", ТОВ "Добробут" та ТОВ "Капіталінвест Груп".

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач мав господарські правовідносини з ПрАТ "Енергопромбуд" та між підприємствами укладалися типові договори про надання послуг.

Згідно з п.1.1 Договору №28-04/1 від 28 квітня 2010 р. (Виконавець) ПрАТ "Енергопромбуд", зобов'язувалося надати послуги по отриманню та оформленню технічної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті (Замовника) позивача, що діє в інтересах "АТБ-торгстрой" на підставі Договору доручення №12-322/2203 від 22.03.2010 р. та довіреності №9-03/03-10, що знаходиться за адресою м. Ялта, вул. Суворовська, 17-а, а (Замовник) зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити за них.

На виконання договорів були сплачені кошти, що підтверджується платіжними дорученнями: №1411 на 472 589,17 грн., №1513 на 160 000,00 грн., №1520 на 1 500 000,00 грн., №1784 на 33 000,00 грн., №1924 на 337 500,00 грн., №2555 на 52 873,93 грн., №2554 на 48 975,36 грн., №2576 на 337 575,49 грн., №2602 на 20 000,00 грн., №2601 на 20 000,00 грн., № 2638 на 184 558,94 грн., №2613 на 238 102,5 грн., №2614 на 31 147,38 грн., №2703 на 100 000,00 грн., №2700 на 56 604,36 грн., №2615 на 34 941,06 грн., №2660 на 166 800,00 грн., №2605 на 255 500,06 грн., №2577 на 46 687,87 грн.

Між позивачем (Замовник) на підставі договорів Доручення та ТОВ "Самара-Люкс" укладалися типові договори підряду: №29-09/5, №08-10/3, №30-07/2, №17-05/1, №17-09/1, №20-01/1, №22-04/04, №06-01/09, №12-11/4, №15-04/6.

Зокрема, відповідно до договору підряду №30-06/3 від 30.06.2010 р. "Замовник" та ТОВ "Самара-Люкс" (підрядник) зобов'язується виконати власними силами, а при необхідності із залученням інших сил будівельно-ремонтні роботи об'єкту, що розташований у м. Кривий Ріг, вул. Тинка 24/1.

На виконання Договорів були сплачені кошти, що підтверджується платіжними доручення а саме: №1909 на 393 377,34 грн., №1952 на 270 364,39 грн., №2126 на 201 299,94 грн., №2420 на 232 978,39 грн., №2616 на 413 193,42 грн., №3254 на 117 981,66 грн., №3666 на 315 838,04 грн., №3675 на 277 500,06 грн., №3692 на 110 790,53 грн., №3236 на 3О 000,00 грн., №1805 на 20 574,57 грн., №3626 на 313 017,45 грн., №1873 на 129443,73 грн., №2182 на 67064,16 грн., №2836 на 51 371,32 грн., №2157 на 74252,12 грн., №2156 на 17696,56 грн., №3256 на 45029,98 грн. та складено Акти виконаних робіт.

Між позивачем та ТОВ "Санріз" було укладено договір Підряду від 07.08.2010 р. №07-08/1. Згідно вказаного договору підрядник зобов'язувався за завданням ТОВ "Дельта Рент" "Замовник" від імені та в інтересах якого діє позивач на підставі договору Доручення №12-407/0608 від 06.08.2010 р. на власний ризик виконати з матеріалів підрядника роботи по ремонту приміщення на об'єкті, що розташований за адресою м. Київ, вул. Ярославів Вал, 29, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Добробут" укладалися договори Підряду: від 09.11.2010 р. №09-11/1, від 02.11.2010 р. №02-11/3, від 14.10.2010 р..

Зокрема, за договором підряду №09-11/1 від 09.11.2010 р. ТОВ "Добробут" (Підрядник) зобов'язується виконати власними силами, а при необхідності із залученням інших, будівельно-ремонтні роботи об'єкту, що розташований за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Маршала Василевського, 51/ вул. Валдайська.

Платіжними дорученнями №3716 на 218 250,00 грн., №3919 на 185172,3 грн., №3958 на 31 729,44 грн., №4150 на 181 729,44 грн., №4370 позивачем були сплачені кошти за вищевказаними договорами на суму 230 999,94 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Капіталінвест Груп" було укладено два договори підряду №28-03/1 від 28.03.2011 р. та № 29-04/2 від 29.04.2011 р..

Згідно договору №28-03/1 ТОВ "Капіталінвест Груп" (Підрядник) зобов'язується виконати власними силами а при необхідності із залученням інших, будівельно-ремонтні роботи об'єкту, що розташований за адресою м. Київ, вул. Вишгородська, 44.

Позивачем були перераховані кошти згідно платіжних доручень №1978 на 100 000,00 грн., №2010 на 166505,26 грн., №2067 на 200 000,00 грн., №2064 на 217 370,02 грн., №1848 на 158 907,24 грн., №1847 на 90 370,34 грн..

В матеріалах справи містяться договори, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкова звітність з ПДВ, платіжні доручення, які свідчать про фактичність здійснення операцій, обумовлених вищенаведеними договорами.

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Слід зазначити, що на момент вчинення операцій всі контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та мали відповідні свідоцтва.

Окрім того, судом встановлено, що роблячи висновок у акті перевірки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідач посилається на акти перевірок інших підприємств.

Зокрема, відповідач робить посилання на акт перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 20.07.2012 р. №1544/22-6/24446982 по підприємству ПрАТ "Енергопромбуд" про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання щодо підтвердження реального здійснення товарно-фінансових та господарських операцій, за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. їх реальності та повноти відображення в обліку; акт перевірки Феодосійської МДПІ м. Феодосія від 24.05.2011 р. №934/23-1/31382320 по підприємству ТОВ "Добробут" про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання щодо підтвердження реального здійснення товарно-фінансових та господарських операцій, за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. їх реальності та повноти відображення в обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, його "фіктивні" відносини з іншими контрагентами) не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0001671520 від 12 липня 2013 року прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко