Ухвала суду № 40923576, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 року

справа № 804/4916/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроклінер" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроклінер" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001452204 від 24 березня 2014 року.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2014 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ "Дніпроклінер" за січень 2014 року (вх. №9007123194 від 17.02.2014 року), за результатами якої відповідачем складено акт №863/2204/37071009 від 27 лютого 2014 року.

В акті перевірки встановлено наступні порушення позивачем пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 "а", "б" ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року по ТОВ "Дніпроклінер" у розмірі 621 227, 00 грн..

На підставі акту перевірки, Лівобережною ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0001452204 від 24 березня 2014 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 621 227, 00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено обґрунтованість своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05 липня 2010 року між ТОВ "Дніпроклінер" та ТОВ "Ліго-Сервіс" був укладений договір купівлі-продажу №050710/Д-1, відповідно якого ТОВ "Дніпроклінер" були придбані три дорожні пилососи загальною вартістю 3 909 000,00 грн. в тому числі ПДВ 651 500,00 грн. Машини були отримані позивачем 21 липня 2010 року та 20 серпня 2010 року згідно актів прийому-передачі до договору №050710/Д-1. Оплата ТОВ "Дніпроклінер" у сумі 3 909 000,00 грн. на користь ТОВ "Ліго-Сервіс" була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №31 від 05 липня 2010 року.

05 липня 2010 року ТОВ "Ліго-Сервіс" була виписана податкова накладна №37 від 05 липня 2010 року на суму 3 909 000,00 грн..

На підставі ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у позивача виникло право на податковий кредит в розмірі 651 500,00 грн., який був відображений в декларації з ПДВ за квітень 2011 року (на момент відображення податкового кредиту в силу вступив Податковий кодекс України).

05 липня 2011 року ТОВ "Дніпроклінер" придбало додаткове устаткування до дорожніх пилососів, а саме поливомиюча МДК-1А, та на підставі виставленого рахунку СФ-0000095 від 04 липня 2011 року сплатило на користь ТОВ "Ліго-Сервіс" 239 120, 00 грн., в тому числі ПДВ 39 853,33 грн..

05 липня 2011 року ТОВ "Ліго-Сервіс" була виписана податкова накладна №2 від 05 липня 2011року на суму 39 853,33 грн..

На підставі ст. 198 Податкового кодексу України у ТОВ "Дніпроклінер" виникло право на податковий кредит в розмірі 39 853,00 грн., який був відображений в декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Відповідно до даних податкової звітності за податкові періоди за квітень 2011 року, червень 2012 року, серпень 2013 року, наданої позивачем, судом встановлено, що позивач не подавав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, не відображав про таке своє рішення у звітній декларації та не складав розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Щодо правомірності відображеного ТОВ "Дніпроклінер" залишку від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в рядку 24 податкової декларації, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 200.3 ст. 200 ПК України визначається, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що жодних обмежень щодо врахування такого від'ємного значення протягом конкретних періодів не передбачено і при цьому конкретно зазначено, що враховується податковий кредит, який сплачено у попередніх та звітному періодах.

Відповідно до пп. 4.6.7 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №41 від 25 січня 2011 року, про порушення норм якого зазначено відповідачем, визначено порядок заповнення рядку 21.3 декларації по податку на додану вартість в разі збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем був заповнений рядок 24 цієї декларації.

Отже, беручи до уваги те, що ТОВ "Дніпроклінер" не подавало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, а нормами Кодексу жодних обмежень щодо врахування від'ємного значення протягом конкретних періодів не встановлено, колегія суддів вважає, що ТОВ "Дніпроклінер" правомірно відображено залишок від'ємного значення в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем було неправомірно застосовано термін у 1095 днів до податкового кредиту, який було задекларовано ТОВ "Дніпроклінер" у червні 2012 року в розмірі 33453,00 грн., оскільки термін на протязі якого позивач має право відображати залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду спливає у липні 2014 року, а податкова накладна на підставі якої податковий кредит в сумі 33453,00 грн. була виписана підприємству 05 липня 2011 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних до декларацій з ПДВ за червень 2012 року.

У відповідності до п. 200.7 ст. 200 ПК України визначається, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Відповідно до п. 200.8 цієї статті, до декларації додається, також, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.5 статті 102 ПК України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, колегія суддів робить висновок про те, що приписами п. 102.5 ст. 102 ПК України регулюються виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0001452204 від 24 березня 2014 року прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко