Ухвала суду № 40923574, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 804/6199/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Енерго" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Енерго" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС №0000681502 від 09.04.2013 року.

Відповідач - Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби), не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Криворізької центральної МДПІ Дніпропетровської області від 26.02.2013 р. №245 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Комплекс Енерго" (код ЄДРПОУ 37271987)" щодо підтвердження відомостей отриманих від ПП "АТМ" (код ЄДРПОУ 24606641) за жовтень 2012 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю, радником податкової служби ІІ рангу на виконання завдання ДПА у Дніпропетровській області про стан роботи з відпрацювання сумнівного податкового кредиту та з урахуванням матеріалів перевірки ПП "АТМ" (акт ДПІ у Бабушкінському районі №7198/22-4/24606641 від 12.12.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП "АТМ" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Будівництво та комплектації" за листопад 2011 р., ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 р., ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 р., БПП "Сура" за вересень 2011 р., ПВП "Форест" за червень 2011 р.") проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Комплекс Енерго" з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ПП "АТМ" за жовтень 2012 р., за результатами якої складено акт №636/220/37271987 від 13.03.2013 року.

В акті перевірки встановлено наступні порушення "Комплекс Енерго": п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за №168/704 документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «АТМ»; п.198.3 ст.198, ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість в жовтні 2012 року на суму 14025,00 грн. та встановлено завищення податкового зобов'язання на суму 7621,00 грн..

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000681502 від 09.04.2013 року з податку на додану вартість в розмірі 6700,00 грн. основного боргу та 1675,00 штрафних санкцій, всього разом 8375,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість висновків податкового органу викладених в акті перевірки та неправомірність прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП «АТМ».

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Комплекс Енерго" (покупець) та ПП "АТМ" (постачальник) було укладено Договір постачання №21610 від 16.10.2012 р. (далі - Договір №21610).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 21610 "постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставляти Покупцю шпали дерев'яні не просочені тип АІ і АІІ, брус дерев'яний не просочений, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названий товар та оплачувати його".

Згідно з п.5.1 Договору №21610 "товар, що є предметом поставки за цим Договором, постачальник поставляє Покупцю протягом 10 календарних днів з моменту надання заявки Покупцем".

Відповідно до п.8.1 Договору №21610 "поставка здійснюється на умовах поставки товару на склад Замовника або на склад кінцевого споживача, реквізити якого надаються в заявці".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за Договором №21610 позивачем було надано відповідачу як під час перевірки (а.с. 10) так і до суду: видаткову накладну №4257 від 25.10.2012 р. на шпали дерев'яні не просочені тип А ІІ в кількості 360 шт., податкову накладну на даний товар №354 від 25.10.2012 р., видаткову накладну №4258 від 29.10.2012 р. на шпали дерев'яні не просочені тип АІ в кількості 150 шт., податкову накладну на даний товар №355 від 29.10.2012 р.

Дослідивши вищезазначені первинні документи позивача та його контрагента, колегія суддів приходить до висновку, що дані первинні документи відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, надаючи оцінку доказам позивача про отримання та фактичне використання у власній господарській діяльності отриманих товарів, колегія суддів зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

З урахуванням вищезазначеного, судом встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту за Договором № 21610 згідно вказаних вище норм Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000681502 від 09.04.2013 року прийняте Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко