Рішення № 40921742, 15.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/1310/14 Головуючий у І інстанції Захарченко Т.М.Провадження № 22-ц/780/5645/14 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.Категорія 1 15.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Даценко Л.М.,

за участю секретаря - Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: реєстраційна служба Макарівського районного управління юстиції Київської області, про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, -.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до Макарівського районного суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Реєстраційна служба Макарівського районного управління юстиції Київської області, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1, яке залишилось після смерті її чоловіка - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а також просила усунути від права на спадкування доньку померлого - відповідача ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 вона своєчасно прийняла спадщину, оскільки відповідно до вимог ст.1269 ЦПК України на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем.

Після спливу шести місяців звернулася до Макарівської районної державної нотаріальної контори з приводу отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами, але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з тим, що померлий за свого життя не оформив належним чином правовстановлюючі документи на дане домоволодіння.

Крім того, при зверненні до нотаріуса позивач дізналася, що окрім неї до Макарівської районної державної нотаріальної контори подала заяву про прийняття спадщини і дочка її померлого чоловіка - ОСОБА_2

Проте, позивачка вважає, що останню необхідно усунути від права на спадкування, оскільки ОСОБА_2 не надавала матеріальної допомоги батькові, жодного разу за багато років не відвідала свого хворого батька, який через перенесені тяжкі операції та похилий вік потребував постійного догляду та уваги, а також коштів на лікування.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 червня 2014 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за позивачем ОСОБА_3 право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та яке складається з домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок загальною площею 66,4 кв.м, житловою площею 49,8 кв.м - під літерою «А», погріб під літерою «Е», сарай під літерою «В», вбиральня під літерою «Г», літня кухня під літерою «Е», сарай під літерою «Ж», ганок до літера «А», вхід до підвалів під літерою «Д», свердловина №6, інженерний колодязь №7, огорожа № 8, ворота з хвірткою № 9, загальною вартістю 163339 грн.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 11 серпня 2014 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення відхилено.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. За твердженнями апелянта, допущені судом першої інстанції в процесі розгляду справи порушення норм матеріального та процесуального права, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та призвели до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Позивач на апеляційну скаргу подала письмові заперечення, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення законним та постановленим на підставі належно та повно з`ясованих фактичних обставин справи з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Позивач просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції справа розглядалася заочно за відсутності сторін, третьої особи та свідків. В ході судового розгляду за результатом дослідження письмових доказів, що були наявні у матеріалах справи, та спадкової справи №338 за 2013 рік, заведеної Макарівською районною державною нотаріальною конторою, судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, який був чоловіком позивача та батьком відповідача, та який за життя все належне йому майно нікому не заповідав.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина - позивач ОСОБА_3, та його донька - відповідач ОСОБА_2, кожна з них своєчасно та у визначеному законом порядку звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини.

Позивачу ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими спорудами у зв'язку з тим, що померлий за свого життя не оформив належним чином правовстановлюючі документи на дане домоволодіння.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 у повному обсязі та усуваючи ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався абзацом 2 ч.3 та ч.5 ст.1224 ЦК України та виходив із того, що остання не надавала батькові за його життя матеріальної допомоги, коштів на лікування, який через перенесені тяжкі операції та похилий вік потребував постійного догляду та уваги, жодного разу за багато років не відвідала свого хворого батька.

Такий свій висновок суд першої інстанції грунтує на доводах позивача, викладених у позовній заяві, на відсутності заперечень проти позову з боку відповідача, на виписках із медичної картки хворого №268 та №1442 Макарівської районної центральної лікарні, виписці №5785/2176 від 15.05.2014 р. з медичної картки стаціонарного хворого Білоцерківської центральної районної лікарні, акті депутата Гружчанської сільської ради від 12.05.2014 року та письмових свідченнях сусідів.

Висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання саме за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка права власності на ціле домоволодіння по АДРЕСА_1, ґрунтується на тому, що іншого спадкоємця першої черги за законом - ОСОБА_2 - усунуто від права на спадкування.

Проте, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з наступни підстав.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч.І ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Задовольняючи позов у частині усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом, суд послався на вимоги статті 1224 ЦК України.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішення такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, хворобу та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавця тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спадкодавець ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані через похилий вік та хвороби, оскільки такий висновок ґрунтується неналежних доказах. Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_2 ухилялась від надання спадкодавцеві допомоги не також ґрунтується на матеріалах справи.

Зокрема, жодна з виписок з медичних установ, на стаціонарному лікуванні в яких перебував ОСОБА_4 не містить даних про такий стан здоров'я останнього, який би потребував постійного стороннього догляду чи свідчив би про його безпорадність.

Крім того, письмові пояснення свідків, що містяться в матеріалах справи, не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази, оскільки особи, що їх підписали, не були допитані в судовому засіданні в якості свідків, не попереджались про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення та не були приведені до присяги.

Відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України, яка регулює допустимість доказів, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожний свідок у цивільному процесі має допитуватися у судовому засіданні окремо. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від дачі показань. Окрім повідомлення про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і відмову від дачі показань, свідок має бути приведений судом до присяги, яка зачитується у залі судового засідання вголос безпосередньо свідком та особисто підписується ним. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи. Лише після виконання цієї процесуальної процедури свідок допускається судом до дачі показань.

Якщо дані у справі отримані з порушенням порядку подання, дослідження і оцінки, вони не можуть використовуватися судом як докази. Тому не може використовуватися як доказ письмове пояснення свідка (сусіда позивача), подане суду самим позивачем. Не мають доказового значення, і не можуть бути покладені в обгрунтування судового рішення свідчення свідків, які безпосередньо не допитувалися в судовому засіданні з дотриманням передбачених процесуальним законом процедур.

Колегія суддів апеляційного суду також критично оцінює Акт депутата Грузчанської сільської ради від 12 травня 2014 року, сладений одноособово депутатом сільради ОСОБА_6, який не можна вважати достатнім та допустимим доказом, підтверджуючим обставини, на які посилається позивач.

Відтак, судом першої інстанції не було отримано, досліджено та оцінено належних і допустимих доказів щодо того факту, що відповідач мала можливість виконувати свій обов`язок по догляду за батьком, але умисно та цілеспрямовано не вчиняла необхідних дій.

Колегія суддів, приходить до висновку, що всупереч вимогам ст.ст. 213 -215 ЦПК України, суд першої інстанції наявність або відсутність у відповідача об`єктивної можливості доглядати за батьком не перевірив, не встановив і не зазначив у рішенні переконливих доказів на підтвердження обставин про те, що відповідач умисно ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані; про те, що відповідач мала змогу надавати допомогу, яку потребував спадкодавець (матеріальну, фізичну, моральну тощо) через тяжку хворобу та/або безпорадний стан, за умови надання йому необхідної допомоги позивачем, що суд визнав доведеним.

Крім того, судом першої інстанції не з'ясовано питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця ОСОБА_2 за умови отримання такої допомоги від позивача ОСОБА_3 у повному обсязі, а також те, чи мала спадкоємець ОСОБА_2 матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Оскільки позивачем, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не надано доказів та не доведено, що ОСОБА_2 усвідомлювала свій обов'язок по наданню допомоги батькові, мала можливість його виконувати, але умисно ухилялась від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавця, то за таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову щодо усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги і у тій частині, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання права власності на спадкове нерухоме майно у зв'язку з тим, що за життя спадкодавець не оформив належним чином правовстановлюючі документи, пред`явлені не до належної особи, що відповідальність повинна нести інша особа, а не ОСОБА_2, до якої пред'явлено позов.

Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК України).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або про залучення до участі у справу іншої особи в якості співвідповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 червня 2014 року - скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: реєстраційна служба Макарівського районного управління юстиції Київської області, про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно - відмовити у поному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: