Постанова № 40918043, 13.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року 810/3234/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Васковець М.С., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ярового А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

27 травня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 25 вересня 2014 року (а.с.59-62), зазначала, що висновки відповідача про наявність порушення з боку позивача абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є помилковими, оскільки анулювання (прощення) банком заборгованості (пені) за договором про надання кредиту не є тотожним отриманому додатковому благу зокрема та доходу взагалі, тому відповідна сума не підлягає оподаткуванню. Наголошувала, що прощену суму пені не отримувала фактично, така сума не збільшила загальний майновий стан позивача та не забезпечила приріст активів. Підкреслювала, що підстави для сплати податку у цьому випадку відсутні.

Посилаючись на протиправність винесеного повідомлення-рішення №1113/0009311703/97 від 14 травня 2014 року, просила його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, що сума прощеного кредитором боргу є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, котрий підлягає оподаткуванню в порядку абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 такого кодексу. Вказував, що позивачем не оподатковано дохід отриманий у вигляді суми прощеного кредитором боргу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету, у зв'язку з чим податковим органом прийнято оскаржуване рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і донараховано штрафні санкції.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як видно з Акта від 7 квітня 2014 року №899/17-3/35/НОМЕР_1 (а.с.95-101), у період з 25 березня 2014 року по 31 березня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За висновками цього Акта позивачем порушено вимоги: 1) пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за неподання податкової декларації про майновий стан та отримані доходи в 2012 році; 2) абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 21998,26 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із невідображенням у річній податковій декларації за 2012 рік суми отриманого доходу у вигляді прощення боргу за договором із ПАТ «ОТП Банк», а також несплатою податку із цього доходу.

На підставі Акта перевірки 14 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1113/0009311703/97, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 21998,26 грн. за основним платежем і на 5669,57 грн. за штрафними санкціями (а.с.14).

Як вбачається із матеріалів справи, 27 грудня 2006 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено кредитний договір №ML-0ВВ/017/2006, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у сумі 62000,00 доларів США (а.с.67-71).

30 серпня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк», який діє на підставі договору комісії від 28 травня 2010 року між банком та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», якому належать всі права та обов'язки за кредитним договором та цим додатковим договором, укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №ML-0ВВ/017/2006 від 27 грудня 2006 року (а.с.72), за яким, незважаючи на інші положення кредитного договору, сторони домовились, що позичальник до 30 серпня 2012 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 57000 доларів США, а також сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 2320,00 грн.

Згідно пункту 2.1.3 додаткового договору №1 від 30 серпня 2012 року сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватись в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов'язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок в банку.

За умови належного виконання позичальником положень кредитного договору та цього додаткового договору сторони узгодили наступні зобов'язання кредитора: скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання додаткового договору; припинити претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов'язань за кредитним договором; здійснити анулювання (прощення) боргу в розмірі 16347,29 доларів США (шістнадцять тисяч триста сорок сім доларів США 29 центів) еквівалентному 130663,89 грн. (сто тридцять тисяч шістсот шістдесят три грн. 89 коп.) згідно офіційного курсу НБУ станом на 30 серпня 2012 року. При цьому позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі (пункт 2.1.4 додаткового договору).

Також у пункті 3.4 такого додаткового договору закріплено, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Як вбачається із матеріалів справи, податковим агентом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в 3 кварталі 2012 року подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звіт за формою 1-ДФ, у якому відображено факт отримання доходу фізичною особою ОСОБА_3 в сумі 130663,89 грн. (ознака доходу 126 - а.с.100).

Крім того, у листі №2893 від 5 грудня 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомило податковий орган про прощення боргу позивача за договором №ML-0ВВ/017/2006 (а.с.91-92).

У судовому засіданні представник позивача звертав увагу на те, що позивачем повернуто більше коштів, ніж отримано за кредитним договором; стверджував, що фактичного збільшення загального майнового стану ОСОБА_3 не відбулось, у зв'язку із чим об'єкт оподаткування у спірному випадку відсутній.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 зверталась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом про визнання удаваним правочину про розірвання кредитного договору шляхом прощення безнадійної кредитної заборгованості та визнання укладеною угоди про припинення кредитного зобов'язання передачею позичальником відступного.

За результатами розгляду такого позову, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2014 року у справі №357/1871/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2014 року, - у його задоволенні відмовлено (а.с.47-50, 65-66). У такій справі міськрайонним судом встановлено, що між сторонами відповідного договору виникли саме ті правовідносини, яких вони бажали - кредитний договір припинився внаслідок дострокового погашення позивачем боргового зобов'язання по кредиту та процентах за користування кредитом і прощенням кредитором боржника від обов'язку сплатити пеню, яка підлягала сплаті на момент укладення додаткового договору. Вказано, що та обставина, що прощення кредитором боржника від обов'язку сплатити пеню потягла за собою виникнення у останнього податкових зобов'язань, правової природи додаткового договору не змінює.

За правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У силу положень пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За нормами абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

За визначенням у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За положеннями підпункту 176.1 пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

За змістом пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшує суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно із пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З урахуванням зазначених вище норм Податкового кодексу України суд констатує, що обов'язок щодо самостійного декларування та сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням; доведення рішення кредитора щодо анулювання (прощення) боргу до боржника шляхом або надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу, або укладення відповідного договору, або надання повідомлення під розписку; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

У той же час, доводи позивача про те, що прощений у цьому випадку борг є скасованою сумою пені і безпосередньо не отримувався нею, у зв'язку із чим відповідна сума не є доходом, - суд відхиляє, оскільки борг як такий включає в себе у тому числі і суму нарахованої пені, а отже прощення боргу, відповідно, включає у себе більш вузьке поняття прощення нарахованої суми пені.

Крім того, суд звертає увагу і на ту обставину, що у випадку, який розглядається, дотримано усіх передумов необхідних для включення до загального річного оподатковуваного доходу ОСОБА_3 суми прощеного кредитором боргу, як-то передбачено у абзаці «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (наявність прощеного боргу; повідомлення кредитором боржника шляхом укладення договору; включення суми прощеного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано).

Оскільки позивач не включила до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларувала суму доходу у вигляді прощеного боргу у розмірі 130663,89 грн., не сплатила податкових зобов'язань із вказаної суми, то Інспекція обґрунтовано та правомірно нарахувала податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 21998,26 грн. і застосувала штрафну санкцію у сумі 5669,57 грн.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, у випадку, який розглядається, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За викладеного вище суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

У той же час, за правилами частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. У випадку, який розглядається, позовні вимоги є майновими, а їх розмір становить 27667,83 грн. Оскільки 2 відсотки від такої суми складає 553,36 грн., то розмір судового збору становить 1827,00 грн., враховуючи, що він не може бути меншим за 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

У частині третій статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач, як видно із квитанції №20560 від 23 травня 2014 року, сплатила судовий збір у сумі 182,70 грн.; тому сума судового збору, яка підлягає стягненню із ОСОБА_3 до Державного бюджету України становить 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 жовтня 2014 р.