Ухвала суду № 4091702, 08.07.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 13/593/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Баранник Н.П.,

суддя Юхименко О.В.,

при секретарі Красоті А.О.

за участю представників :

прокуратури: Денисенко Д.В., посвідчення № 255;

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18-40 від 18.09.2008р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 09.01.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 31.10.2008р.

у справі № 13/593/08-АП (категорія статобліку - 2.11.1)

за позовом Відкритого акціонерного товариства

«Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

до відповідача  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001370808/0 від 17.09.2008р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3628879,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 594232,97 грн.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 31.10.2008р. у справі № 13/593/08-АП позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0001370808/0 від 17.09.2008р.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем були дотримані вимоги норм Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія-Ресурс» та ВАТ «Приват-Холдінг». До складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, у зв'язку з придбанням товарів (руди марганцевої, агломерату марганцевого, концентрату марганцевого) з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності. Також, документально підтверджено, що позивач, як отримувач товарів відповідно до укладених ним договорів, фактично сплатив суму ПДВ у розмірі 3628879,00 грн. постачальникам цих товарів. Судом не було встановлено нікчемності укладених та виконаних позивачем договорів з ТОВ «Компанія «Ресурс» та ВАТ «Приват-Холдінг». Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів порушення позивачем вимог ст.ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2008р. та не підтверджено належним чином факту притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які не сплатили податок на додану вартість «по ланцюгу» поставки, а також доказів відношення до цих порушень позивача чи його посадових осіб.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 31.10.2008р. у справі № 13/593/08-АП та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що при прийнятті постанови судом були порушені норми матеріального права. Зазначає зокрема, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а саме, що його діяльність та діяльність його взаємозалежних або афілійованих осіб, спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди у вигляді відшкодування ПДВ, переважно з контрагентами-посередниками, які не виконують своїх податкових зобов'язань. На думку відповідача, правочини, які укладені позивачем з його контрагентами, порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння грошовими коштами у вигляді відшкодування ПДВ з бюджету; у зв'язку з тим, що набувачем даної податкової вигоди є позивач, то він не мав права на формування податкового кредиту. Оскільки відповідні угоди порушують публічний порядок та є нікчемними, позивач не мав права на податковий кредит в березні 2008р., та як наслідок, на бюджетне відшкодування ПДВ в квітні 2008р.

ВАТ «Запорізький завод феросплавів» в запереченнях на апеляційну скаргу вважає скаргу необґрунтованою та просить постанову господарського суду Запорізької області від 31.10.2008р. у справі № 13/593/08-АП залишити без змін. В обґрунтування таких вимог позивач посилається зокрема на те, що ВАТ «ЗФЗ» дотримувалося вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Ресурс» та ВАТ «Приват-Холдінг», а саме відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання такого товару в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

В судовому засіданні 08.07.2009р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї. Прокурор підтримав правову позицію відповідача по справі.

У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 427 від 08.07.2009р. апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Оберіг».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 08.07.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з питання правових відносин з ТОВ компанія «Ресурс» та ВАТ «Приват Холдінг» за період березень, квітень 2008р. За наслідками перевірки складений акт від 10.09.2008р. № 21/08-01/00186542.

В акті зазначено, що здійснення господарських операцій ВАТ «ЗФЗ» з його контрагентами - ТОВ компанія «Ресурс» та ВАТ «Приват Холдінг», порушує публічний порядок, отже з урахуванням імперативів ст.228 ЦК України відповідні угоди є нікчемними. Навмисне використання платником податків ВАТ «ЗФЗ» схем мінімізації об'єктів оподаткування шляхом укладення господарських операцій дають підстави вважати про нікчемність угод. З урахуванням того, що угоди порушують публічний порядок та є нікчемними, ВАТ «ЗФЗ» не мало право на податковий кредит в березні 2008р., та як наслідок, на бюджетне відшкодування в квітні 2008р., сформований на підставі отриманих податкових накладних від постачальників ТОВ компанія «Ресурс» і ВАТ «Приват-Холдінг» на загальну суму 3628879,00 грн.

В акті зроблений висновок про те, що в порушення п.1.8, п.1.3 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ВАТ «Запорізький завод феросплавів» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2008р. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008р. на суму 3628879,00 грн.

На підставі акта перевірки від 10.09.2008р. № 21/08-01/00186542, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001370808/0 від 17.09.2008р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 3628879,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 594232,97 грн.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, посилаючись на наступні обставини. В акті перевірки не вказується яким чином угоди, укладені між ВАТ «ЗФЗ» та підприємствами ТОВ компанія «Ресурс» і ВАТ «Приват-Холдінг» порушують публічний порядок, та не вказано яким законом чи іншим нормативно-правовим актом вони визнані недійсними. Під час перевірки у відповідача не було будь-яких відомостей про нікчемність чи недійсність угод, укладених ВАТ «ЗФЗ», а відтак його висновок про нікчемність угод не відповідає діючому законодавству, є неправомірним і необґрунтованим.

ВАТ «ЗФЗ» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, які були сплачені у вартості марганцевовмісткої сировини (товару) постачальнику цієї сировини, з метою придбання і використання її у власній господарській діяльності. Сплата ПДВ у вартості сировини підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, виданими постачальником, що і дає право на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту ВАТ «ЗФЗ».

ВАТ «ЗФЗ» правомірно визначило суму бюджетного відшкодування за квітень 2008р., визначивши різницю між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.1.8 цього Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» закріплено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 названого Закону зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що по взаємовідносинах з ТОВ компанія «Ресурс» і ВАТ «Приват-Холдінг» позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними, згідно ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Наданими суду платіжними документами також підтверджується обставина сплати позивачем, як покупцем товарів відповідно до укладених ним договорів, суми ПДВ у розмірі 3628879,00 грн. постачальникам товарів.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з його контрагентами, є нікчемними, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, в чому саме відповідні угоди порушують публічний порядок.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди, які укладені між ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ТОВ компанія «Ресурс» і ВАТ «Приват-Холдінг», не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами вказаних угод. Слід також зазначити, що ПП «Весна» не є стороною по укладеним договорам між позивачем з ТОВ компанія «Ресурс» і ВАТ «Приват-Холдінг», що додатково свідчить про відсутність підстав вважати відповідні угоди нікчемними.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилені доводи податкового органу про те, що позивач фактично не здійснив сплату ПДВ до бюджету. Так, за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» на позивача, як покупця товарів, не покладений обов'язок по сплаті ПДВ до бюджету, оскільки податок на додану вартість сплачується покупцем в ціні товару, а безпосереднє перерахування ПДВ до бюджету здійснюється продавцем товару.

Судом не приймаються до уваги висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про відсутність у ПП «Весна» (як контрагента ТОВ компанія «Ресурс» і ВАТ «Приват-Холдінг» по господарським договорам) адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, оскільки відповідачем не надано до суду жодного доказу того, що ПП «Весна» заявляло суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

Не надано до суду і будь-яких допустимих доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП «Весна» з приводу неправомірності вчинення господарських операцій. В той же час, згідно з ч.4 ст.72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на «Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005р. №350, з посиланням на необхідність проведення зустрічних документальних перевірок по відповідному ланцюгу постачання, судом до уваги не приймаються, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ не ставиться в залежність від проведення зустрічних перевірок «по ланцюгу».

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем були доведені ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог. В той же час, всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позовну заяву, а саме: правомірності зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3628879,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 594232,97 грн.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0001370808/0 від 17.09.2008р.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Запорізької області відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 31.10.2008р. у справі № 13/593/08-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено - 14.07.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

  Суддя Н.П. Баранник

Суддя О.В. Юхименко