Ухвала суду № 40905388, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/53569/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Проскурів"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013

у справі № 2а-3230/10/1370

за позовом Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Проскурів"

про сплату податкових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 та прийнято нову постанову (з урахуванням ухвали від 22.10.2013), якою позовні вимоги задоволено: зобов'язано ТОВ «Нафта Проскурів» сплатити податкові зобов'язання за непрямими методами про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін за платежем: податок на прибуток в сумі 6197062,50 грн., в тому числі 4131375,00 грн. за основним платежем та 2065687,50 грн. за штрафними санкціями, та про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін за платежем: податок на додану вартість в сумі 4957650,00 грн., в тому числі 3305100,00 грн. за основним платежем та 1652550,00 грн. за штрафними санкціями.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання 06.10.2014 жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Нафта-Проскурів» зареєстроване 17.08.2004 виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 59-62), згідно якої 18.02.2009 внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язана зі змінами в установчих документів, а саме: внесено зміни до місцезнаходження юридичної особи. Згідно останніх змін, місцемзнаходження відповідача є: вулиця Богданівська, 15А, м. Львів.

Відповідач взятий на облік платника податків Хмельницькою міжрайонною ДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 48 від 08.05.2009 №48 (а.с. 96). Згідно вказаної довідки, відповідач узятий на облік як платник податків 07.05.2001, місцезнаходження юридичної особи вказане відповідно до змін, внесених у ЄДРПОУ: вул. Богданівська, 15А, м. Львів.

06.02.2009 директору ТОВ «Нафта-Проскурів»Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією Хмельницької області скеровано письмовий запит № 1407/10/76-031 від 06.02.2009 про надання документів та пояснень, щодо виявлених недостовірностей у поданій податковій звітності. Вказану вимогу направлено на адресу: с. Терешівці, Хмельницька область, що підтверджується квитанцією про направлення запиту (а.с. 93).

У зв'язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит органу державної податкової служби, на підставі пункту 3 частини 6 статті 11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні», позивачем видано направлення № 376 від 04.11.2009 про виїзну позапланову документальну перевірку відповідача за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 (а.с. 95).

04.11.2009 Хмельницькою МДПІ складено акт № 51 про незнаходження відповідача за юридичною адресою: Хмельницький район, с. Терешівці (а.с. 94).

Слід зазначити, що адреса, за якою встановлено факт відсутності відповідача, не відповідає адресі, зазначеній у Витягу з ЄДРПОУ, а саме, згідно останніх відомостей внесених про юридичну особу, місцезнаходженням є: м. Львів, вул. Богданівська, 15А.

На підставі даних, зафіксованих в акті № 51 від 04.11.2009, позивачем здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Нафта-Проскурів» щодо застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, про що складено акт від 15.01.2010 №31/230/31472177.

За результатами перевірки позивачем було встановлено порушення відповідачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість за грудень 2007 року в сумі 3305100, грн., та пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток в сумі 4131375,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, позивачем 11.02.2010 були прийняті спірні рішення: № 1 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, відповідно до якого відповідачу було визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6197062,50 грн.; № 2 про визначення зобов'язань із застосуванням звичайних цін, відповідно до якого відповідачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4957650,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пп.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. При укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна між відповідачем та ТОВ «Далекі Холми» були дотримані всі істотні умови договору, що передбачені чинним законодавством України, була визначена ціна договору, предмет договору, форма договору, зокрема ціна в договорі встановлена за домовленістю сторін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, зазначивши, що 29.12.2009 начальником Хмельницької МДПІ прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань та відповідно в акті перевірки відображено виявлене порушення при реалізації автозаправних станцій та 15.01.2010 акт перевірки направлено рекомендованим листом на поштову адресу ТОВ «Нафта Проскурів», у зв'язку з тим, що за місцем реєстрації: с. Терешівці, Хмельницького району, Хмельницької області, це підприємство відсутнє.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на дату видачі рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Пунктом 4.1 статті 4 «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

При цьому, Законом України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб (пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.06.2004 № 1830).

Як було вірно враховано судом першої інстанції, на час виникнення спірних правовідносин відповідний закон не приймався. Отже, методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами наразі законодавчо не визначена, а тому, визначення відповідачу податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін по податку на додану вартість та по податку на прибуток за непрямими методами є неправомірним.

За наведених обставин, слід зазначити, що в даному випадку необхідне застосування положень пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181, які не були враховані позивачем, згідно яких у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2010.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Проскурів" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль