Ухвала суду № 40905390, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/800/5025/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014

у справі № 816/5109/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Присадки"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 05.02.2013 № 0001082301/210.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань викладених в запереченні до акту від 17.12.2012 № 5540/22-209/37698655, у зв'язку з надходженням заперечення від 29.12.2012 вх. № 425/10, складено акт 24.01.2013 № 540/22.5-12/37698655, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 198.6 статті 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на суму 385687,00 грн., в тому числі за серпень 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 05.02.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0001082301/210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 482 109,00 грн., у тому числі 385 687,00 грн. - за основним платежем, 96 422,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Присадки", на виконання умов договорів поставки товару, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: видатковими накладними, платіжними дорученнями, на підставі яких проведено оплату придбаного товару, а також, договором суборенди (піднайму) приміщення від 30.04.2012 № 34-А з додатком.

Матеріали справи свідчать, що зазначений товар реалізовано наступним контрагентам, що підтверджується первинними документами.

Транспортування товару підтверджується договором на надання послуг автомобільним транспортом № 26 від 26.03.2012, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Подальше постачання товару підтверджується договорами поставки, укладеними позивачем з контрагентами, копіями заявок на відвантаження, наявними в матеріалах справи.

Висновки податкового органу про невірне оформлення позивачем податкових накладних, а саме незаповнення графи 4 "Код товару згідно з УКТЗЕД", вірно спростовані судами попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Так, за допомогою бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року основним постачальником ТОВ "НВП "Присадки" паливно-мастильних матеріалів був ТОВ "Нафтохім Європа" на загальну суму 24 549 940,68 грн, у тому числі ПДВ 4 091 656,78 грн, який з квітня 2012 року є імпортером паливно-мастильних матеріалів.

Матеріали справи свідчать, що податковим органом зроблено висновок, що заповнення графи 4 "Код товару згідно з УКТЗЕД" в податковій накладній по всьому ланцюгу постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар, або стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки є обов'язковим, в тому числі і у випадку продажу такого товару від ТОВ "НВП "Присадки" до ТОВ "НВО "Присадки".

Проте, згідно паспортів та сертифікатів відповідності підтверджено, що виробником паливно-мастильних матеріалів, які було придбано у спірного контрагента, є останній, а саме ТОВ "НВП "Присадки". Даний факт не спростовано відповідачем, а також не надано належних доказів, що саме цей товар не є товаром ввезених на митну територію України, як і не надано доказів імпорту вказаних товарів на митну територію України.

На підтвердження наявності виробничих потужностей у вказаного вище контрагента для переробки та виробництва продукції з паливно-мастильних матеріалів позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії дозволу на продовження виконання роботи та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки № 229.09.53-23.20.0 та свідоцтва про атестацію лабораторії хімічного аналізу, а також, лист стосовно наявності таких потужностей та номенклатури товару, що виробляється, які надані спірним контрагентом.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль