Ухвала суду № 40905387, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ К/800/9052/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014

у справі № 820/10890/13-а

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними дій, визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014, позов про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки позивача та скасування прийнятого Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 № 0002012201, задоволено частково: скасовано в повному обсязі спірне податкове повідомлення-рішення; в задоволенні решти вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 та податку на прибуток за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 стосовно взаємовідносин з платником податків ТОВ "ДВІ-Призма", складено акт № 282/20-23-22-01-06 від 29.08.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 56 707,75 грн.; ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 59 543 грн.

На підставі висновків акта перевірки та з урахуванням розглянутих податковим органом заперечень позивача на вказаний акт, відповідачем 20.09.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0002012201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 85 061, 88грн., в тому числі за основним платежем - 56 708,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 353,88 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "ДВІ-Призма", на виконання умов договору поставки товару від 10.09.2012, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями , товарно-транспортними накладними.

Також, в матеріалах справи наявні копії інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 01.10.2012, журнал покупних кормів за період з 27.07.2012 по 31.12.2012, вагова книга за вересень 2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкову декларацію по податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "ДВІ-Призма", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль