Ухвала суду № 40905386, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/59852/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Сватко А.О.

та представників сторін:

від позивача - Розенбойм Ю.О.,

від відповідача - Петровський В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013

у справі № 815/3421/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексна реконструкція"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013, позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 №0000012330.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комплексна реконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ТОВ «Профстрой Плюс ЛТД» за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, складено акт №322/22-24/34873042/2575 від 26.10.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

1) ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними, по правочинах ТОВ «Комплексна реконструкція» за період за квітень 2009 року - грудень 2010 року;

2) пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість по операціям, включеним до складу податкового кредиту по податковим накладним, отриманим на придбання товарів (послуг) від ТОВ «Профстрой Плюс ЛТД» на загальну суму ПДВ 1274843,00 грн.

На підставі зазначених висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000012330 від 31.01.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1274843,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 318711,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначеного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Профстрой Плюс ЛТД» (виконавець) були укладені договори №КРПС-1 від 12.01.2009 та №КРПП-1 від 02.04.2010, за умовами яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по ремонту на об'єктах ТОВ «Комплексна реконструкція».

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на виконання умов зазначених договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема це: податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, кошториси, відомість використаних ресурсів витрат замовника, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання-передачі.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль