Ухвала суду № 40904641, 10.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/77529/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року

у справі № 2а-8743/10/15/0170

за позовом Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим

до Дочірнього підприємства «ОМЕГА-Віст»

про стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «ОМЕГА-Віст» (далі - відповідач) про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1242,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «ОМЕГА-Віст» на користь ДПІ у м. Ялта АР Крим заборгованість зі сплати штрафних санкцій в сумі 260,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Ялта АР Крим провела перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 61-а, та належить суб'єкту господарської діяльності - ДП «ОМЕГА-Віст», за результатами якої був складений акт від 01 березня 2010 року на бланку № 01664 (зареєстрований 02 березня 2010 року за №2245/01/12/23/30686114).

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги пунктів 11, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали: у проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; у неведенні у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 491,00 грн.; у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, яка склала 35,00 грн.

05 березня 2010 року ДПІ у м. Ялті АР Крим на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0002152303, яким на підставі пункту 6 статті 17, статей 21, 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ДП «ОМЕГА-Віст» штрафні (фінансові) санкції у сумі 1242,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 982,00 грн., застосованих за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення щодо застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 982,00 грн., з урахуванням того, що ненадання накладних продавцем позивача у момент перевірки, спричинене зберіганням первинних бухгалтерських документів в бухгалтерії підприємства, що передбачено обліковою політикою товариства, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вказаної суми. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що факт порушення підприємством вимог пунктів 11, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем спростований не був.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, господарською одиницею відповідача належним чином вівся облік товару на підставі первинних бухгалтерських документів, зокрема, прибуткових накладних, видаткової накладної (арк. справи 69, 70, 77-85), номенклатура товару у яких відповідає номенклатурі товару, зазначеному в вибірковому описі товару, який є додатком до акту перевірки (арк. справи 13), в якому, крім іншого, продавцем господарської одиниці відповідача було вказано, що накладні на товар знаходяться у головного бухгалтера та будуть надані органу державної податкової служби пізніше.

Зазначені документи підтверджують наявність належним чином складених та оформлених документів про бухгалтерський облік товарних запасів, що, в свою чергу, виключає вчинення відповідачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 982,00 грн. згідно рішення № 0002152303 від 05 березня 2010 року та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є правомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Ялті АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна