Ухвала суду № 40902717, 08.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/5790/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 645/4282/14-ц Бондарєва І.В.

Категорія: сімейні Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Гальянової І.Г., Міненкової Н.О.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу

в с т а н о в и л а

Позивач звернулася з позовом до відповідача про розірвання шлюбу до суду за своїм фактичним місцем проживання, вказуючи, що в неї немає можливості їздити до м. Дніпропетровська, де зареєстрований відповідач.

При цьому на підтвердження свого місця проживання у Фрунзенському адміністративному районі міста Харкова вона надала довідку з місця навчання її сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також довідку з місця роботи в ТОВ «Кофеін».

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року позовна заява повернута позивачці для подання до належного суду.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Посилається на неправильне застосування судом норм цивільно-процесуального Закону.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву, районний суд виходив із того, що позивачка має реєстрацію в м. Дніпропетровську, а тому не підлягають застосуванню положення п.2 ст.110 ЦПК України, на які вона посилається.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства та узгоджуються з матеріалами справи.

З приписів п.п.34, 36, 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вбачається, що питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VII-1 - щодо заяв про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішень іноземних судів; статтею 404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; статтею 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.

При вирішенні зазначених питань суди також мають враховувати роз'яснення, що містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року № 15-рп/2001 (справа щодо прописки).

Статтею 110 ЦПК України, яка регламентує підсудність справ за вибором позивача, передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є неповнолітні діти.

Як вбачається із приписів ст.ст. 3, 6, 11 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місцем перебування фізичної особо є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

На підтвердження свого постійного проживання в м. Харкові апелянтом надано довідку з місця навчання її сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також довідку з місця роботи в ТОВ «Кофеін», що не є органами реєстрації в розумінні ст.11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -