Постанова № 40897898, 13.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р. Справа № 908/2201/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 (вх. № 2604 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2014 р. у справі № 908/2201/14

за позовом ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до ФОП ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 27.07.2012р. ФОП ОСОБА_1 підписав заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 27.07.2012р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 28100,00 грн. Проте відповідач належним чином не виконував зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 44 236,22 грн.

З урахуванням зазначених обставин, позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №Б/Н від 27.07.2012р. в розмірі 44 236,22 грн. (заборгованість за кредитом - 28100,00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 11,94 грн.; пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 3 189,48 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 3 034,80 грн.) та судовий збір.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2014 р. (суддя Сушко Л.М.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 28100,00 грн. заборгованості за кредитом, 9911,94 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 3034, 80 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 3189,48 грн. пені, 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі заявник вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. По-перше, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було розглянуто дану справу без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права. По-друге, заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем було невірно визначено загальну суму боргу. Крім того, на думку відповідача, банком взагалі не доведено належним чином факт видачі кредиту, оскільки у оскаржуваному рішенні зазначено, що договір укладено 27.07.2012 р., а меморіальний ордер № D1028L07EC датований 28.10.2013 р., тобто через 15 місяців після укладання договору. Також, відповідач зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 08.10.2014 р.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, натомість відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що його представник буде зайнятий у іншому судовому засіданні.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим - відповідач не був позбавлений права направити до суду будь-якого іншого свого представника.

Крім того, доказів виклику саме адвоката ОСОБА_2 відповідачем до клопотання про відкладення справи не надано, тому твердження відповідача про неможливість участі представника у судовому засіданні по даній справі є бездоказовими.

Разом з тим, у будь-якому випадку відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін та за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2011р. ФОП ОСОБА_1, (Клієнт) звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 в українській гривні, яка оформлена через сайт Банку та клієнтом накладено електронно-цифровий підпис у системі Інтернет-клієнт-банкінгу Приват24.

Згідно з цим договором-заявою Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк сповіщає клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з даною анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п.3.18.1.16 Умов при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк або в іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису чи підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

У пунктах 3.18.1.1, 3.18.1.6, 3.18.1.8, 3.18.2.1.2 Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок Клієнта надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів, в межах кредитного ліміту. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку). Зобов'язання по видачі кредиту чи його частини виникає у Банку в день надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних у них сум.

Порядок розрахунків встановлений в п.3.18.4 Умов, згідно з яким за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку процентів є наступним:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати його обнуління в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця («період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому воно підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00 % річних, починаючи з останньої дати «періоду». У такому разі, починаючи з 91-го дня після закінчення «періоду», кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються простроченими. При порушенні будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п.п.3.18.4.1.1.,3.18.4.1.2).

Згідно з п.3.18.4.9 Умов розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах визначеної суми, та діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги вважає за потрібне зазначити, що відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору №Б/Н від 27.07.2011р. позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 28100,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку з 27.07.2012р. по 04.07.2014 р. та меморіальним ордером №D1028L07ЕС від 28.10.2013р., які залучені до матеріалів справи, що спростовує твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що Банком взагалі не доведено факту видачі кредиту.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. В п.1.2.5 визначено, що Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування ним, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.18.4.4. встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.3, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Відповідно до п.3.18.2.3.4 Умов - Банк при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, має право вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, на адресу відповідача банком направлено претензію №20727ZPS0S0K6 від 26.05.2014р. про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та з комісії за користування кредитом, а також сплату пені, направлення даною претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа (арк. справи 28, 29), наявність даного опису також спростовує твердження відповідача про не направлення банком на його адресу повідомлень про фінансові вимоги.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість за кредитом в розмірі 28 100,00 грн., за процентами в розмірі 9 911,94 грн., а також заборгованість з комісії в сумі 3 034,80 грн.

При цьому, позивач вказує, що в порушення вимог закону відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав. Відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростовано.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 28 100,00 грн., за процентами в розмірі 9 911,94 грн., а також заборгованість з комісії в сумі 3 034,80 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалами і розрахунками та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегією суддів встановлено, що вимоги про стягнення пені в розмірі 3 189,48 грн. позивачем обґрунтовані з посиланням на п. 3.18.5.1 Умов, яким передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-яких зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, а у випадку реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 - 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п.3.18.5.4 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитними коштами, суд знаходить представлений розрахунок пені в розмірі 3 189 грн. 48 коп. обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Разом з тим, відповідач доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором і доказів повернення позивачу відсотків за користування кредитом, комісії та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором суду ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», заявлених до ФОП ОСОБА_1, в повному обсязі.

Щодо тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, стосовно неналежного повідомлення його про розгляд справи колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 26.06.2014р. про порушення провадження у справі була направлена за адресою місця реєстрації ФОП ОСОБА_1, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та зазначена самим відповідачем в апеляційній скарзі (кореспонденцію, направлену Харківським апеляційним господарським судом відповідачем було отримано за даною адресою). Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні. Тому в даному випадку колегія суддів вважає дії місцевого господарського суду, спрямовані на вчасний розгляд спору, вірними.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2014 р. у справі № 908/2201/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2014 р. у справі № 908/2201/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.10. 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.