Постанова № 40886713, 19.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 вересня 2014 року 14 год. 30 хв. № 826/10233/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Торенія", про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 16 липня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (далі - позивач; ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл") до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2014 року № 0006642208, № 0006652208, № 0006662208 та № 0006672208 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 21 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та доказах на його обґрунтування, а також додаткових письмових поясненнях щодо позову та доказах на їх обґрунтування, поданих до суду через канцелярію 18 і 26 серпня та 02 вересня 2014 року.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, поданих до суду через канцелярію 30 липня 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового норм законодавства.

У судовому засіданні 26 серпня 2014 року судом задоволено відповідну письмову заяву представника позивача та, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача допущено товариство з обмеженою відповідальністю "Торенія" (далі - третя особа; ТОВ "Торенія").

Представник третьої особи у судове засідання 08 вересня 2014 року не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 08 вересня 2014 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що третю особу повідомлено письмово.

До суду через канцелярію 08, 12, 15, 17 та 19 вересня 2014 року від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування під час прийняття у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві, відповідачем у період із 19 травня по 06 червня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 червня 2014 року складено акт № 237/1-22-08-32851616 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ "Торенія" за період із 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за перевіряємий період у загальному розмірі 15340225,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- завищено податковий кредит у розмірі 14681485,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 декларації з ПДВ), у загальному розмірі 13928137,00 грн., та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації з ПДВ) за грудень 2013 року у загальному розмірі 753348,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 07 липня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0006642208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15340225,00 грн. за основним платежем та у розмірі 7670113,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006652208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 13928137,00 грн. за основним платежем та у розмірі 6964069,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006662208 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 753348,00 грн.; № 0006672208, яким позивачу нараховано штрафні санкції за ненадання документів у повному обсязі у розмірі 510,00 грн.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку позивача проведено на підставі наказу від 16 травня 2014 року № 1262 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки", копії якого та направлення від 19 травня 2014 року № 1466/22-08 вручено 19 травня 2014 року під розписку генеральному директору ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" Їлдиз Біролю.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ у перевіряємому періоді ґрунтуються на тому, що позивачем не надано до перевірки підтверджуючих фінансово-господарських документів при взаємовідносинах із ТОВ "Торенія", крім того, господарські операції, здійснювані за участю позивача та ТОВ "Торенія", не мають реального характеру.

Позиція відповідача ґрунтується на обставинах, виявлених у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічної звірки ТОВ "Торенія", протоколі допиту свідка засновника вказаного товариства ОСОБА_2, висновку почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_2 від 09 квітня 214 року № 107 та відомостях із баз даних відповідача.

Поряд з цим, суд критично ставиться до доводів відповідача з приводу ненадання позивачем до перевірки первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Торенія" з огляду на наступне.

По-перше, порядок надання платниками податків документів до перевірки визначено ст. 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.8 ст. 85 ПК України).

Згідно з п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Тобто, у разі відсутності в розпорядженні податкового органу документів, що стосуються предмету документальної перевірки, він вправі звернутися до платника податків із запитом про надання належним чином завірених копій документів.

У разі відмови платника податків надати копії документів для перевірки посадова (службова) особа податкового органу зобов'язана скласти акт про відмову у наданні документів із зазначенням переліку документів, що були витребувані, але не надані.

З викладеного слідує, що саме запит про надання копій документів та акт про відмову у наданні документів є належними доказами того, що посадові особи платника податків були повідомлені про необхідність надання до перевірки копій документів та відмовились їх надати.

При цьому, представниками відповідача не надано суду жодного письмового запиту про надання позивачем до перевірки належним чином завірених копій документів по взаємовідносинах із ТОВ "Торенія", а також у матеріалах справи не міститься підтвердження про існування акту про відмову у наданні позивачем таких документів до перевірки, що є також порушенням відповідачем норм податкового законодавства.

По-друге, у матеріалах справи наявна довідка лінійного відділу на станції Одеса-Головна Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 23 травня 2014 № 18/4548 на підтвердження того, що ОСОБА_3 звертався до вказаного відділу із заявою про втрату первинних документів.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в п.п. 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З урахуванням вище викладених норм та фактичних обставин справи, суд прийшов до висновку, що відповідач, порушивши ст. 44 ПК України, позбавив позивача можливості скористатися своїм правом на документальне підтвердження задекларованого податкового кредиту та підтвердження витрат при взаємовідносинах із ТОВ "Торенія", оскільки проведення документальної позапланової виїзної перевірки не перенесено до моменту відновлення втрачених документів протягом установленого нормами податкового законодавства строку.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися до уваги тільки ті первинні документи, які складено у разі фактичного здійснення господарської операції, посилаючись на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі.

Така позиція відповідача спростовується наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2012 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Торенія", як продавцем, укладено договір поставки № 30/07-1 (далі - договір).

Згідно з п.п. 1.1 п.1, п.п. 2.1, 2.2 п. 2 договору, продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити товар, асортимент і загальна кількість якого визначається відвантажувальними документами.

Крім того, продавець зобов'язався передати товар (його партію) покупцю у строки на підставі заявки покупця та передати покупцю усі необхідні та належним чином оформлені документи на товар (його партію): сертифікати якості, видаткові, податкові накладні та інші при необхідності документи.

Факт передачі товару позивачу, згідно з умовами договору, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а оплата - банківськими виписками. Суми по отриманих та оплачених видаткових накладних позивачем віднесено до витрат з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум ПДВ у складі ціни товару позивачем отримано від ТОВ "Торенія" податкові накладні, які надано до суду та на підставі яких суми податкового кредиту з ПДВ віднесено позивачем до сум податкового кредиту такого податку у відповідних періодах його виникнення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з ПДВ. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ на момент вчинення відповідної господарської операції.

У даному випадку в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з ПДВ достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

У межах розгляду справи доказів щодо спростування факту реєстрації ТОВ "Торенія" як платника ПДВ згідно з нормами законодавства на момент прийняття податкових накладних представником відповідача суду не надано, а наявні у матеріалах справи копії податкових накладних за своєю формою та змістом відповідають нормам ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару та їх ціну.

Факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій № 1.

Крім того, матеріали справи містять документи, які підтверджують фактичне виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором, а саме копії заявок на відпуск товару, сертифікатів відповідності, свідоцтв та паспортів визнання, а також паспортів якості на придбаний товар, відповідно до яких, придбаний товар відповідає встановленим законодавством нормам та стандартам.

Тобто, з вище викладених обставин вбачається, що позивачем повністю підтверджено факт здійснення господарських операцій на підставі договору.

Враховуючи вище викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Поряд з цим, щодо посилань представників відповідача на обставини, виявлені у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічної звірки ТОВ "Торенія", протокол допиту свідка - засновника вказаного товариства ОСОБА_2, висновок почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_2 від 09 квітня 2014 року № 107 та відомостей з АІС "Податковий блок", як підтвердження правомірності оскаржуваних рішень, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Нормами ст. 83 ПК України, з урахуванням ст.ст. 84, 72 ПК України, визначено перелік матеріалів, які є підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а саме: документи визначені Податковим кодексом (до яких відносяться первинні документи), податкова інформація, експертні висновки, рішення суду, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб передбачений Податковим кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст.ст. 40, 41 ПК України, повноваження органів державної податкової служби стосуються контролю за повнотою і правильністю справляння податків та зборів до бюджетів та цільових фондів.

Згідно зі ст.ст. 20, 83 ПК України, жоден із зазначених документів не може бути підставою для висновків, наведених в акті перевірки.

Так, протокол допиту свідка оформлюється у рамках досудового розслідування діянь, що носять ознаки злочину; не є документом, що встановлює факт правопорушення та/або винну особу (ст. 17 КПК); не підлягає розголошенню до завершення досудового розслідування (ст.ст. 221, 222 КПК); досліджується і набуває статусу доказу тільки за наслідками розгляду їх судом у рамках кримінального провадження (ст.ст. 23, 30 КПК); не відноситься до сфери контролю податкових органів, а отже не може бути прийнятий для здійснення висновків за наслідком проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Суд також критично оцінює наданий відповідачем висновок експерта від 09 квітня 2014 року № 107, оскільки на дослідження експерта не надано жодного первинного документа за результатами фінансово-господарської операції позивача та його контрагента та не наведено беззаперечних доводів щодо невідповідності первинних документів нормам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", зокрема, не відповідності їх реквізитів.

Стосовно доводів представника відповідача в акті перевірки на дані АІС "Податковий блок", то у матеріалах справи наявна копія листа Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Держспецзв'язок) від 07 липня 2014 року № 01/04/04-2301, у якому зазначено, що Міністерством доходів і зборів України не повідомлялось про створення такої бази як "Податковий блок". Технічного завдання на створення комплексної системи захисту інформації та заяви про проведення її державної експертизи до адміністрації Держспецзв'язку не надходило.

Отже, правовий статус АІС "Податковий блок" є законодавчо не визначеним та є базою для виключно внутрішнього користування органів Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 149, п.п. 198.1-198.3 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум є: придбання товарів, робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін; наявність податкових накладних, виданих особою, яка зареєстрована платником ПДВ.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, про що також зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, також зважаючи при цьому на наявність у матеріалах справи доказів, які свідчать про реальність господарських операцій за участю позивача та його контрагента - ТОВ "Торенія", суд прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача, які містяться в акті перевірки та, як наслідок, безпідставність прийняття ним оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Торенія", про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 07 липня 2014 року:

- № 0006642208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 23010338,00 грн. (Двадцять три мільйони десять тисяч триста тридцять вісім гривень 00 копійок);

- № 0006652208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 20892206,00 грн. (Двадцять мільйонів вісімсот дев'яносто дві тисячі двісті шість гривень 00 копійок);

- № 0006662208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 753348,00 грн. (Сімсот п'ятдесят три тисячі триста сорок вісім гривень 00 копійок);

- № 0006672208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" нараховано штрафні санкції за ненадання документів у повному обсязі у розмірі 510,00 грн. (П'ятсот десять гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 32851616) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин