Рішення № 40880888, 10.10.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження №2/263/2567/2014

Справа № 263/5615/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2014 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарі Соколової О.Б., за відсутністю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» про стягнення суми індексації заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював з 01.04.2010 року по 31.03.2014 року в ТОВ «Гарант-АСІСТАНС». За час роботи йому не виплачувались суми індексації заробітної плати. Просив стягнути з відповідача на його користь суми індексації заробітної плати за період з 01.04.2010 року по 31.03.2014 року у сумі 2786,51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 01 квітня 2014 грудня по день ухвалення судом рішення із розрахунку 100,24 грн. за один робочий день, відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву з клопотанням розглянути справу у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача, у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що по справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді, відповідно до положень ст. 224 ЦПК України та згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України - без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2010 року по 31.03.2014 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», що підтверджується копією трудової книжки позивача. 31.03.2014 року позивача було звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 5, 6)

При звільненні ОСОБА_1 не була виплачена сума індексації заробітної плати в розмірі 2786,51 грн., що підтверджується розрахунком позивача та не було надано заперечень відповідача. (а.с. 8)

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції від 1 січня 2003 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Індекс споживчих цін є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а порогом індексації є величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

За ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та компенсації втрати частини заробітної плати входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

За ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначив, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таким чином, суд вважає, що суми індексації заробітної плати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою), а тому в разі порушення законодавства про оплату праці в частині виплати індексації заробітної плати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому до виплати сум індексації та компенсації без обмеження будь-яким строком.

Згідно до ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

На підставі ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому за ч. 1 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Визначення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, закріплено у «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Згідно до п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Зазначене свідчить про наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачу індексації заробітної плати за період його роботи на підприємстві.

Таким чином суд встановив, що розмір заборгованості з індексації заробітної плати з боку ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» перед позивачем за період з 01.04.2010 року по 31.03.2014 року становить 2786,51 грн.

Враховуючи, що згідно положень наведених нормативних актів індексація заробітної плати входить до структури заробітної плати, з якої проводиться відрахування податків та обов'язкових платежів, то суд приходить до висновку, що при виплаті відповідачем позивачу відповідних сум належить утримати з вказаних сум передбачені законом податки і обов'язкові платежі.

Що стосується стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки при розгляді справи встановлено, що відповідач фактично не розрахувався перед ОСОБА_1 при його звільненні, даних про те, що позивач не працював в останній день звільнення суду не надані, а зазначені суми мають бути виплачені в день звільнення, суд вважає, що відповідальність відповідача повинна настати з 01.04.2014 року, оскільки саме з цього часу відповідач не сплатив позивачу належну йому суму індексації заробітної плати.

Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Суд, на підставі викладеного, вирішуючи питання про розмір суми середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, виходив з наступного.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні провадиться відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно наданих позивачем індивідуальних відомостей про суму його заробітку та розрахунку, його середньоденна заробітна плата за останні повні два місяці роботи перед його звільненням склала 100,24 гривень. (а.с. 7, 9)

Таким чином, судом встановлено, що за період з 01.04.2014 року по день ухвалення рішення, а саме по10.10.2014 року, минуло 132 робочих днів.

На підставі чого вбачається, що сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.04.2014 року по 10.10.2014 року складає (132 роб. дня х 100,24 грн.) 13231,68 гривень.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що непроведения розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Відповідно до Рішення Конституційного суду від 22 лютого 2012 року у справі №1-5/2012, 4-рп/2012 для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Оскільки лише рішенням суду у даній справі з відповідача на користь позивача стягнуто невиплачену при звільненні суму індексації заробітної плати, тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди

Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Встановлено, що відповідач порушив право позивача на отримання повного розрахунку, який до теперішнього часу не проведений, чим спричинив йому моральну шкоду. Тому суд вважає необхідним з урахуванням наведеного обґрунтування спричиненої шкоди, розміру невиплаченої при розрахунку грошової суми, строку невиплати, позовні вимоги в цій частині з урахуванням принципу справедливості та розумності, передбаченого ст. 3 ЦК України, задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 300 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та у зв'язку із тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

На підставі ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 3 ЦК України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» із змінами, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 31, 88, 58-61, 118, 119, 209, 212, 213, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» про стягнення суми індексації заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» (ІН 30405115) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) індексацію заробітної плати за період з 01.04.2010 року по 31.03.2014 рокув сумі 2786 (дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 51 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 квітня 2014 року по 10 жовтня 2014 року в сумі 13231 (тринадцять тисяч двісті тридцять одну) грн. 68 коп., у відшкодування моральної шкоди 300 (триста) грн., а всього 16318 (шістнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн.. 19 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» в дохід держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

На рішення позивач може подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Відповідач може подати до Жовтневого районного суду м. Маріуполя заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.В. Степанова