Ухвала суду № 40864318, 14.10.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1214/2014(м)

0519/6297/2012

Головуючий у 1 інстанції Помогайбо В.О.

Категорія 5 Доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мальцевої Є.Є.

Песоцької Л.І., Сорока Г.П.

при секретарі Одінцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6, ОСОБА_7, за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна в натурі за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 ОСОБА_11 на додаткові рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2014 року та від 22 серпня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи: приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6., ОСОБА_7. задоволені частково.

Визнано недійсним заповіт від 24.11.2011 року, складений ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 3526.

Визнано недійсною довіреність від 24.11.2011 року, видану ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровану у реєстрі за № 3527.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 30.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 3592.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 30.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 3590.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 30.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 3591.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 12.12.2011 рокупосвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 3594.

В задоволенні інших позивних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна в натурі задоволено в повному обсязі.

Визнано права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, померлої, 30.11.2011 року, за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частки за кожним, та за ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частки, на наступне спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_5.

Розділено спадкове майно та визнано право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_10 наступним чином: виділено в натурі у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_5; виділено в натурі у власність ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_3; виділено в натурі у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4.

Стягнуто грошову компенсацію з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 у сумі 106 380 грн. та на користь ОСОБА_3 у сумі 99 518 грн.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 04 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна в натурі і визнання права власності в порядку спадкування, в задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

24 червня 2014 року ОСОБА_3 подано клопотання про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат. Просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах на його користь судові витрати на оплату судово-психіатричної експертизи в розмірі 3595 грн. та стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на його користь судові витрати на оплату будівельно-технічної експертизи та на оплату правової допомоги по 1\4 частини з кожного від загальної суми судових витрат.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2014 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені останнім на оплату судової психіатричної експертизи, в розмірі 1797,50 грн. з кожного. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06 серпня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 знято з апеляційного розгляду і повернуто до суду першої інстанції разом зі справою для ухвалення додаткового рішення у строк до 27 серпня 2014 року.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 серпня 2014 року доповнено рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 25 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Обслуговуючого кооперативу човнової станції "Волна" про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6, ОСОБА_7, за позовом ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ОСОБА_3. про розподіл спадкового майна в натурі.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені останнім по сплаті судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, в розмірі 112,05 грн. з кожного.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_3 - ОСОБА_11, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткові рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 03 липня 2014 року та 22 серпня 2014 року скасувати частково та ухвалити нові рішення, якими стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судової психіатричної експертизи в сумі 3595 грн., по сплаті судового збору за подання позовної заяви 3282 грн., за подання заяви про забезпечення доказів 109,40 грн., по сплаті витрат на правову допомогу адвоката 2000 грн., по сплаті за судову будівельно-технічну експертизу 5000 грн., а всього - 13986,40 грн.

Зокрема зазначає, що вирішуючи на підставі ст.88 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд не врахував, що судові витрати на оплату за судову психіатричну експертизу в сумі 3595 грн. підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в повному обсязі

Також вказує, що судом невірно застосовано норму ст.88 ЦПК України щодо стягнення з відповідачів витрат на проведення будівельно-технічної експертизи 5000 грн., на оплату правової допомоги 2000 грн. та на оплату судового збору 3282 грн. і 109,40 грн., оскільки вказані витрати також підлягають стягненню в повному обсязі.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення, в судове засідання не явились, тому справа у відповідності із вимогами ч.2 ст.305 і ч.2 ст.197 ЦПК України розглядається у їх відсутності та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а додаткові рішення суду - залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що з наявної в матеріалах цивільної справи квитанції від 06 червня 2012 року за подання позовної заяви ОСОБА_3 сплачено на рахунок державного бюджету Жовтневого району м.Маріуполя 3282,00 грн..

Проте рішенням суду від 25 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено лише частково, а саме в частині визнання недійсними: заповіту, довіреності та договорів дарування, тобто лише в частині немайнових позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року за подання до суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (що дорівнює 114,70 гривень).

Крім того, судом встановлено, що згідно з квитанцією від 06 червня 2012 рокуОСОБА_3. сплачено судовий збір в розмірі 109,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 26 червня 2012 року була задоволена.

Доповнюючи рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2014 року та розподіляючи судові витрати на підставі ст.88 ЦПК України,суд виходив з пропорційності до розміру задоволених позовних вимог тау зв'язку із частковим задоволенням позову, прийшов до висновку про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені останнім на сплату судового збору за подання позовної заяви 57,35 грн. з кожного та судового збору за подання заяви про забезпечення позову 54,70 грн. з кожного.

З таким висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат між сторонами колегія суддів не може не погодитись виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як встановлено п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позовної заяви до суду першої інстанції позивач ОСОБА_3 сплатив судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3282 грн. (т.1 а.с.8, 9), а також судового збору у розмірі 109,40 грн. за подачу заяви про забезпечення позову (т.1 а.с.10, 11).

Враховуючи ті обставини, що рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково в частині визнання недійсними заповіту, довіреності та договорів дарування, тобто вимог немайнового характеру, а також те, що ухвалою цього ж суду від 26 червня 2012 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, оскільки витрати по сплаті судового збору судом стягнуті з відповідачів на користь позивача у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України.

Доповнюючи рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2014 року та стягуючи на користь позивача з відповідачів витрати на оплату судової психіатричної експертизи, суд виходив положень ст..88 ЦПК України, та у зв'язку із задоволенням позовних вимог, на підтвердження яких була проведена експертиза, прийшов до висновку про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 вартості експертизи в рівних частках по 1797,5 грн з кожного, що в сумі складає 3595 грн.. Разом з тим, оскільки в позовних вимогах ОСОБА_3, на підтвердження яких була проведена по справі судова будівельно-технічна експертиза, відмовлено, суд першої інстанції у відповідності до закону відмовив у стягненні вартості експертизи в сумі 5000 грн на користь позивача.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на оплату правої допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних письмових документів, підтверджуючих факт оплати роботи адвоката, крім угоди про надання юридичних послуг, ані розрахунків обґрунтування розміру оплати правової допомоги з переліком наданих послуг та витраченого фахівцем часу. Тому суд обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача ОСОБА_3 щодо оплати правової допомоги.

З таким висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат між сторонами колегія суддів не може не погодитись, оскільки він повністю відповідає вимогам процесуального права, а доводи апеляційних скарг про неправильність висновків суду вважає безпідставними.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування додаткових рішень суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_11 - відхилити.

Додаткові рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2014 року та від 22 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Є.Є.Мальцева

Судді: Л.І.Песоцька

Г.П.Сорока