Ухвала суду № 40851697, 08.10.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1206/2014(м)

263/991/14-ц

Головуючий 1 інстанції Кулік С. В.

Категорія 53 Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів Попової С.А., Сорока Г.П.,

при секретарі Одинцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УГХТ - СЕРВІС» про визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

04.02.3014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування вимог зазначила, що 01.04.2013 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «УГХТ - СЕРВІС». Працювала на посаді прибиральниці службових приміщень та санвузлів. З травня 2013 року керівництво, а також адміністрація підприємства, які мають право контролювати її роботу, ставляться до неї упереджено. Наказом № 30 від 23.10.2013 року їй було оголошено догану за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме за порушення перепускного режиму на ПАТ ММК ім. Ілліча», за виконання трудових обов'язків неналежним чином, за відмову носити спеціальний одяг. Окрім того, наказом № 31 від 25.10.2013 року їй було оголошено догану та позбавлено премії в розмірі 10% за жовтень місяць 2013 року знаходження на території комбінату без особистої перепустки. Наказом № 33 від 31.10.2013 року їй було оголошено догану та прийнято рішення про підготовку матеріалів на звільнення за п.З ст.40 КЗпП України за повторне порушення внутрішнього трудового розпорядку та неналежне виконання своїх посадових обов'язків. Вважає накази такими, що винесені всупереч вимогам діючого групового законодавства. Просить суд визнати незаконними та скасувати накази № 30, 31, 33 ТОВ «УГХТ - СЕРВІС» в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 червня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано накази товариства з обмеженою відповідальністю «УГХТ - СЕРВІС» № 31 від 25 жовтня 2013 року та №33 від 31 жовтня 2013 року в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «УГХТ -СЕРВІС» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн..

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2, частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просить його змінити в частині відмови в визнанні незаконним і скасуванні наказу ТОВ «УГХТ - СЕРВІ» №30 від 23 жовтня 2013 року щодо притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, скасувавши рішення в цій частині, і задовольнити її вимоги повністю. В решті рішення не оскаржує. В скарзі посилається на порушення норм матеріального права та їх неправильне застосування. Вважає, що суд дійшов до неправильного висновку щодо обставин, на які вона посилалася, обгрунтовуючи свій позов.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм апеляційного суду за №1580, і повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, до суду не явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав. Тому, згідно з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу у відсутності представника відповідача.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як роз'яснено п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Зі справи вбачається, що позивачка оскаржує рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови у задоволенні її вимог про визнання незаконним та скасування наказу №30 від 23.10.2013 року. В решті рішення суду ніким не оскаржується, тому колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, яка просила скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в вимогах про визнання незаконним та скасування наказу підприємства №30 від 23.10.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що зміст наказу містять усі необхідні дані щодо дисциплінарного проступку позивачки, керівництвом ТОВ «УГХТ - СЕРВІС» дотримана форма наказу, передбачена законом, тому немає підстав для визнання його незаконним і скасування.

З таким висновком колегія суддів не може не погодитись.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що з 01.04.2013 року ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «УГХТ-СЕРВІС» на посаді прибиральниці службових приміщень.

Між ТОВ «УГХТ-СЕРВІС» та ПАТ «ММК ім. Ілліча» було укладено договір про надання послуг № 1140/96 від 2У03.2013 року, одним з пунктів якого (п. 1.2) передбачено виконання контролю за входом-виходом робітника ТОВ «УГХТ-СЕРВІС» в приміщення, які повинні обслуговуватися (бані, сауни).

З наказу № 30 від 23.10.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 була притягнута до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку, пропускного режиму прибиральниці службових приміщень з прибиранням санвузлів у вигляді догани. В наказі зазначено, що його винесено на підставі докладної записки, яку складено у зв'язку із порушенням ОСОБА_2 правил внутрішнього розпорядку, порушенням нею 10.10.2013 року перепускного режиму, неналежного виконання своїх посадових обов'язків, відмову носити спеціальний одяг (а.с.7). В наказі мається підпис ОСОБА_2 від 04.11.2013 року про ознайомлення останньої з наказом.

ОСОБА_2, в суді не заперечувала, що ознайомлена із правилами внутрішнього розпорядку підприємства і посадовими обов'язками.

21.10.2013 року майстром ділянки, де працювала позивача, складено докладну записку у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 категорично відмовляється виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, відмовилася носити формений одяг, несвоєчасно вбирає свою ділянку (а.с.54).

Зі справи також вбачається, що згідно з повідомленням від 16.10.2013 року № 191/2-2870 ОСОБА_2 перебувала на території комбінату ПАТ «ММК ім. Ілліча» без особистої перепустки (а.с.51).

15.11.2013 року профкомом ТОВ «УГХТ-СЕРВІС» відмовлено у надані згоди на розірвання трудового договору з прибиральницею службових приміщень ОСОБА_2 на підставі п 3 ст. 40 КЗпП України і систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку у зв'язку з тим, що в матеріалах до наказів № 30 від 23.10.2013 року , № 31 від 25.10.2013 року та № 33 від 31.10.2013 року відсутні пояснювальні записки ОСОБА_2 з приводу скоєних нею проступків, а також акти про відмову від дачі пояснень.

Між тим, у матеріалах справи також міститься акт №1, складений замісниками директора ТОВ «УГХТ-Серівс» 25.10.2013 року, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 відмовилася знайомитися із оспорюваним наказом №30 і надавати пояснення (а.с.55). Актом №3 від 17.12.2013 року, складеним замісниками директора ТОВ «УГХТ-Сервіс» і старшим майстром після того, як позивачка була ознайомлена із наказом №30, зафіксовано, що ОСОБА_2 відмовилась від дачі пояснень щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності (а.с44).

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених ст. 61 ЦПК України.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Зі статті 149 КЗпП України вбачається, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Недоведення наказу до відома працівника під розписку є істотним порушенням порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, що тягне за собою визнання дисциплінарного стягнення незаконним та скасування наказу. У випадку відмови кранівника підписатися, у наказі має бути посилання на акт, складений роботодавцем та описаний не менш як двома іншими особами, у присутності яких наказ надавався працівникові для ознайомлення.

Судом першої інстанції встановлено, і не спростовано позивачкою, що позивачкою були допущені порушення трудової дисципліни, і адміністрація підприємства намагалася відібрати пояснення від позивачки щодо її порушень трудової дисципліни і обов'язків, ознайомити її зі змістом оспорюваного наказу.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції при вирішенні позову не надано правової оцінки обставинам, на які позивачка посилалася в позові, і тому незаконно відмовлено в частині позову щодо визнання незаконним і скасування наказу підприємства №30. Такі доводи спростовуються змістом самого оскаржуваного наказу, який відповідає формі закону і містить усі необхідні дані, передбачені вимогами Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.1998 р. № 1024, які повинні бути відображені у наказі про дисциплінарне стягнення.

Посилання апеляційної скарги на те, що оскаржуваний наказ є незаконним у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 не давала пояснень щодо дисциплінарних проступків, за які була притягнута до відповідальності, також не є слушними, оскільки колегії суддів позивачка пояснила, що їй було відомо про складання актів про порушення нею правил внутрішнього розпорядку, і вона надавала усні пояснення майстру, який складав акти. Крім того, позивачка в апеляційному суді підтвердила, що порушення перепускного режиму з її боку мало місце, і, крім власних тверджень, нічим не спростувала докази, що підтверджують скоєння нею інших проступків, за які була притягнута до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді