Рішення № 40856066, 06.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1751/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1391/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Шалаути Г.І., Шишка А.І.

секретаря Капущак С.В.

з участю представника апелянта - Рокетської С.В., відповідача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року з позовом до суду звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк» та просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 18368,66 гривень.

Заявлені вимоги представник апелянта обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови укладеного між сторонами кредитного договору №IFXRRX06720674 від 30 січня 2007 року на суму 5520 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушенням зобов'язання за договором станом на 16 січня 2014 року заборгував - 18368,66 гривень з яких: 2115,11 гривень - заборгованість за кредитом; 6889 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 55,20 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 7958, 46 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 850,89 гривень - штраф (процентна складова).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено за спливом позовної давності.

На дане рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Застосування судом першої інстанції ЗУ «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим, оскільки дана правова норма не містить вказівок на порядок застосування строку позовної давності судом під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства, тобто суд застосував норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав, рішення є заочним, будь-які заяви відповідача про застосування строку позовної давності у матеріалах справи відсутні.

Суд помилково вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та невірно застосував норми цивільного законодавства про позовну давністю

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, відповідача та його представника, які вимоги скарги не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з позовом в суд позивач звернувся в лютому 2014 року, клопотання про поновлення строку позовної давності ним не заявлялось, тому позивач пропустив строк позовної давності.

Однак, такий висновок суду першої інстанції зроблено при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Судом встановлено, що 30 січня 2007 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір на суму 5520 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як встановлено судом першої інстанції станом на 16 січня 2014 року заборгованість становила 18368,66 гривень, з яких 2115,11 гривень - заборгованість за кредитом; 6889 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 55,20 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 7958,46 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 850,89 гривень - штраф (процентна складова).

Відповідач та його представник не заперечують, що належним чином зобов'язання не виконано. Останній платіж за кредитним договором внесено через погіршення матеріального положення і неспроможність сплачувати заборгованість ще у вересні 2007 року, тому звернувшись з даним позовом 5 лютого 2014 року Банком пропущено встановлений договором 5-ти річний строк позовної давності. Відповідач наполягає на тому, що зазначення у розрахунку заборгованості про сплату ним 28. 07. 2009 року 50-ти гривень пені є неправильним, жодного платежу з 2007 року він не здійснював і зазначена позивачем оплата проведена не ним, тому не може відповідати за заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Суд першої інстанції не у повній мірі з'ясував доводи позивача та заперечення представника відповідача про початок перебігу строку позовної давності у зв'язку із зазначенням у розрахунку заборгованості про оплату 28. 07. 2009 року 50-ти гривень пені за кредитним зобов'язанням, тому навіть за наявністю заяви про застосування строку позовної давності не було законних підстав для відмови у задоволенні позову.

На підтвердження правильності розрахунку кредитної заборгованості яка рахується за відповідачем представником Банку подано розгорнутий розрахунок (а.с. 99), яким підтверджено факт оплати 28 липня 2009 року на кредитний рахунок боржника 50 гривень пені, тому доводи відповідача та його представника, що дані кошти не вносились не підтверджуються жодним доказом. Крім цього факт оплати зазначеної суми підтверджується також копією меморіального ордеру.

Колегія суддів вважає, що сплатою 28 липня 2009 року на кредитний рахунок боржником 50 гривень пені перервано строк позовної давності.

Тому у суду першої інстанції не було підстав вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності, а визначена Банком сума заборгованості за кредитним договором підлягає стягненню з урахуванням установленого договором 5-ти річного строку позовної давності для кожного виду платежу.

Зокрема стягненню підлягають 2115,11 гривень - заборгованість за кредитом; 4159 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом нарахованих з 5. 02. 2009 року а не 6889 гривень за весь період до дня звернення з позовом; 55,20 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 гривень - штраф (фіксована частина), 614, 701 гривень - штраф (процентна складова) відповідно до пункту 5.3 Умов надання споживчого кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідач крім того, що не визнає позов у зв'язку із пропуском строку позовної давності посилається на те, що не вносив чергові платежі за договором у зв'язку з незадовільним матеріальним положенням, зокрема у період сплати кредиту навчався за контрактною формою, має двоє малолітніх дітей, тому не в змозі оплатити нарахований Банком розмір пені.

Зазначені обставини відповідач підтвердив документами, тому колегія суддів вважає, що дані обставини для відповідача є істотними і суму нарахованої за цей період позивачем пені необхідно зменшити до 500 гривень.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 2115,11 гривень - заборгованість за кредитом; 4159 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 55,20 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 гривень - штраф (фіксована частина), 614, 701 гривень - штраф (процентна складова), 500 гривень пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, нарахованих на 16 січня 2014 року згідно кредитного договору від 30 січня 2007 року.

Всього стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 13 408, 81 гривень заборгованості за кредитним договором нарахованої на 16 січня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 243,60 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: Г.І. Шалаута

А.І. Шишко