Ухвала суду № 40854551, 01.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7537/14 Справа № 200/2395/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бібік М.М. Доповідач - Пищида М.М. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Пищида М.М.,

суддів - Глущенко Н.Г., Деркач Н.М.,

при секретарі - Гасановій С.Д. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року у справі за позовом компанії "Hagworth Management Limited" до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, за участю прокурора прокуратури Дніпропетровської області про визнання недійсним договору купівлі - продажу, звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року позивач звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із вищезазначеним позовом, який згодом уточнювали.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 25 вересня 2006 року між ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_5 укладений договір № 20.840.06.21, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 1 3080000 доларів США, з виплатою процентної ставки 16% річних, строком користування по 24 вересня 2026 року.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір № 200.840.06.21.1 від 25 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер 3842, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухоме майно, а саме: незакінчене будівництвом приміщення (квартира) в блоці А, будівельний номер 2401, загальною проектною площею 256, 6 м. кв., розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 10-3 - 17-3), за адресою: АДРЕСА_1; незакінчене будівництвом приміщення (квартира) в блоці А, будівельний номер 2401, загальною проектною площею 245, 9 м. кв., розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 17-3 - 24-3), за адресою: АДРЕСА_1; незакінчене будівництвом приміщення (квартира) в блоці А, будівельний номер 2403, загальною проектною площею 329, 3 м. кв., розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 24-3 - 9-3), за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_5 на предмети іпотеки підтверджувалося договором дольової участі у будівництві № 2401/А/100 - к від 12 січня 2006 року, договором дольової участі у будівництві № 2402/А/100 - к від 12 січня 2006 року, договором дольової участі у будівництві № 2403/А/100 - к від 12 січня 2006 року, що були укладені між іпотекодавцем та ЗАТ «АКТА».

26 вересня 2011 року між ПАТ «Банк Восток» та ТзОВ «Кредекс Фінанс» був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, згідно з яким ПАТ «Банк Восток» відступив ТзОВ «Кредекс Фінанс» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року, боржником за яким був ОСОБА_5

Також, 12 грудня 2011 року між ПАТ «Банк Восток» та ТзОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 2363.

01 жовтня 2012 року між ТзОВ «Кредекс Фінанс» та компанією «Hagworth Management Limited» був укладений договір № 1/01 - 10 відступлення прав вимоги (цессії), за умовами якого ТзОВ «Кредекс Фінанс» в повному обсязі передало компанії «Hagworth Management Limited» право вимоги за кредитним договором 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року.

На виконання вимог п. 1.5 договору № 1/01 - 10 від 01 жовтня 2012 року, 05 жовтня 2012 року між ТзОВ «Кредекс Фінанс» та компанією «Hagworth Management Limited» укладено договір про відступлення права за іпотечним договором № 20.840.06.21.1 від 25 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 2310.

15 травня 2008 року, ЗАТ «АКТА» на виконання своїх зобов'язань за договором дольової участі № 2401/А/100 - к від 12 січня 2006 року передало, а ОСОБА_5 прийняв у власність квартиру № НОМЕР_2, що знаходиться на 24 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями), літ. В - 25, по АДРЕСА_1, фактичною площею 169,4 м2. В подальшому рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року № 2094 було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 за адресою АДРЕСА_1, а саме за ОСОБА_5 оформлено право власності у тому числі й на квартиру № НОМЕР_2, у відповідності до договорів: № 2108/А/100 - к від 11 серпня 2005 року, № 2303/А/100 - к від 05 січня 2006 року, № 2302/А/100 - к від 11 січня 2006 року, № 2301/А/100 - к, 2401/А/100 - к, 2402/А/100 - к, 2403/А/100 - к від 12 січня 2006 року, угодою № 1807/А/100 - к від 30 червня 2006 року, угодою від 17 березня 2008 року. На підставі вищезазначеного рішення виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23 вересня 2008 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 169,4 м2, житловою площею 152,1 м2, у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 квартира № НОМЕР_2, яка складається з: 1 - житлова, 2 - санвузол.

ОСОБА_5 свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором не виконав і у нього перед кредитором станом на 26 вересня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 45 813 010 гривень 79 копійок.

В подальшому компанії «Hagworth Management Limited» стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, а приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 було заведено спадкову справу № 29/2012.

26 жовтня 2012 року ОСОБА_11, який є сином померлого ОСОБА_5 було подано заяву про прийняття спадщини , однак 19 квітня 2013 року ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка є колишньою дружиною померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_13, яка є матір'ю померлого ОСОБА_5, подано заяви про відмову від спадщини ОСОБА_5

Компанії «Hagworth Management Limited» стало також відомо також про те, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20.840.06.21.1 від 25 вересня 2006 року, на теперішній час належить ОСОБА_3, на підставі договору купівлі - продажу від 07 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетрвоського міського нотаріального округу ОСОБА_14, реєстровий номер 2397, який був укладений з ОСОБА_4

Крім того, право власності ОСОБА_4 на квартиру № НОМЕР_2 було визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 було здійснено продаж квартири НОМЕР_2, що є предметом іпотеки та забезпечує вимоги кредитора.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року було скасовано в повному обсязі, як таке, що постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовлено ОСОБА_4 у визнанні за нею права власності на квартири № № 124, 160, 161, 162, 164, 165, 166, 167, 168, 169 по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську.

Таким чином, ОСОБА_3, уклавши договір купівлі - продажу квартири № НОМЕР_2 від 07 жовтня 2011 року, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , реєстр № 2397 набула статус іпотекодавця за іпотечним договором № 20. 840. 06. 21 .1 від 25 вересня 2006 року. Таким чином враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором № 20. 840. 06. 21 від 25 вересня 2006 року в сумі 45 813 010 грн. 79 коп., який був забезпечений іпотечним договором № 20. 840. 06. 21.1 від 25 вересня 2006 року, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за № 2397, в рахунок часткового задоволення вимог Компанії «Hagworth Management Limited» щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 20.840.06.21 від 25.09.2006 року в сумі 45 813 010 гривень 79 копійок, з яких: 13 153 084 грн. 87 копійок - заборгованість за тілом кредиту та відсотками, нарахована пеня - 32 659924 гривні 92 копійки, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором 20.840.06.21.1 від 25 березня 2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, опис об'єкта: в житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 квартира № НОМЕР_2, яка складається з: 1 - житлова кімната, 2 - санвузол, 1 - лоджія, загальна площа 169, 4 кв. м.; житлова площа 152,1 кв.м., шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за Компанією «Hagworth Management Limited» за ціною 3 145 900 гривень 00 копійок - на квартиру АДРЕСА_1; припинити право власності ОСОБА_16 на квартиру АДРЕСА_1, опис об'єкта: в житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 квартира № 1654, яка складається з: 1 - житлова кімната, 2 - санвузол, 1 - лоджія загальна площа 169, 4 м. кв.; житлова площа 152, 1 м. кв. ; застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі - продажу від 07 жовтня 2011 року, улкдаеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованого в реєстрі за № 2397, зобов'язавши ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3, отримані за договором грошові кошти у сумі 757 555 грн. ( том №3, а. с. а. с. 173 - 182)

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року позов частково задоволено.

В рахунок часткового задоволення вимог Компанії «Hagworth Management Limited» щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 20.840.06.21 від 25.09.2006 року в сумі 45 813 010 гривень 79 копійок, з яких: 13 153 084 грн. 87 копійок - заборгованість за тілом кредиту та відсотками, нарахована пеня - 32 659924 гривні 92 копійки, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором 20.840.06.21.1 від 25 березня 2006 року, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1, опис об'єкта: в житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 квартира № НОМЕР_2, яка складається з: 1 - житлова кімната, 2 - санвузол, 1 - лоджія, загальна площа 169, 4 кв. м.; житлова площа 152,1 кв.м.,

шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за Компанією «Hagworth Management Limited» за ціною 3 145 900 гривень 00 копійок - за квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 07 жовтня 2011 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі № 2397.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Компанії «Hagworth Management Limited» квартиру № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1; опис об'єкту в житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 квартира № НОМЕР_2, яка складається з: 1 - житлова кімната, 2 - санвузол, 1 - лоджія загальна площа 169, 4 м. кв.; житлова площа 152, 1 м. кв.

Застосовано наслідки недійсності правочину - договору купівлі - продажу від 07 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованого в реєстрі за № 2397, зобов'язавши ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3, отримані за договором купівлі - продажу грошові кошти у сумі 757 555 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 березня 2006 року між ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 20.840.06.21, цільовим призначення якого було придбання нерухомості , у відповідності до зазначеного договору банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 1 308 000 доларів США, зі сплатою 16% річних, строком повернення по 24 вересня 2026 року ( т.1, а. с. 10-12).

07 березня 2006 року між ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір № 20.840.06.21.1 від 25 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром № 3842, предметом якого є майнові права, а саме на: незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур - шлюз) в блоці А, будівельний номер 2401, загальною проектною площею 256, 6 метрів квадратних, розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 10-3 - 17-3) яка будується за адресою : АДРЕСА_1; незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур - шлюз) в блоці А, будівельний номер 2402, загальною проектною площею 245, 9 метрів квадратних, розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 17-3 - 24-3) яка будується за адресою : АДРЕСА_1; незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур - шлюз) в блоці А, будівельний номер 2403, загальною проектною площею 329, 3 метрів квадратних, розташоване на 24 поверсі будівлі (в осях 24-3 - 9-3) розташоване на 24 поверсі будівлі ( в осях 24-3 - 9-3), яка будується за адресою : АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. , а. с. 13-19)

Також, набуття права власності ОСОБА_5 на предмети іпотеки після укладення іпотечного договору № 20.840.06.21.1 від 25 вересня 2006 року підтверджується договором № 2401/А/100 - к дольової участі у будівництві від 12 січня 2006 року та договором № 2403/А/100 - к дольової участі у будівництві від 12 січня 2006 року, що були укладені між ОСОБА_5 та ЗАТ «АКТА» ( т.1, а. с. а.с. 19-а - 22, 23-27, 28-32)

Крім цього, судом встановлено, що 15 травня 2008 року забудовник ЗАТ «Акта», на виконання договору дольової участі № 2403/А/100 - к від 12 січня 2006 року передав, а ОСОБА_5 прийняв у власність квартиру № 168, що знаходиться на 24 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями), літ. В - 25 по АДРЕСА_1, фактичною площею 152,2 кв.м, а також квартиру № 169 , що знаходиться на 24 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями), літ. В - 25 по АДРЕСА_1, фактичною площею 124,2 кв.м. ( том. 2, а. с. а. с. 186, 193).

У відповідності до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2094 від 10 липня 2008 року за ОСОБА_5 оформлено право приватної власності, з видачею свідоцтв на об'єкти нерухомого майна третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 за адресою: АДРЕСА_1, квартири № № 124, 153, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169 ( т.1, а. с. 100 - 105).

07 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», що є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ «Агробанк» було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року, у відповідності до якої сторони дійшли згоди змінити п. 4.11 кредитного договору та викласти його в наступній редакції: «п. 4.11. в строк до 01.12.2008 р. зареєструвати право власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно та укласти додаткову угоду до договору іпотеки, предметом якого є квартири № 165, 166, 167, 168, 169, які розташовані у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1, а. с. 58-60, 61-65).

12 грудня 2011 року між ПАТ «Банк Восток» та ТзОВ «Кредекс Фінанс» був укладений договір відступлення права за іпотечним договором № 20. 840. 06. 21. 1 від 25 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17, реєстраційний № 2363 ( т. 1, а. с. 69)

01 жовтня 2012 року між ТзОВ»креденс Фінанс» та Компанією «Hagworth Management Limited» укладений договір відступлення прав вимоги (цессії) № 1/01 - 10, у відповідності до якого Компанія «Hagworth Management Limited» здобула право грошової вимоги за договором про надання кредитної лінії № 20.840.06. 21 від 25 вересня 2006 року ( т. 1, а. с.73 - 75).

05 жовтня 2012 року між ТзОВ «Кредекс Фінанс» та Компанією «Hagworth Management Limited» укладено договір про відступлення права за іпотечним договором № 20.840.06.21.1 від 25 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_9, реєстраційний № 2310 ( т. 1, а. с. 87 - 91).

Іпотечний договір № 20.840.06.21.1 від 25.09.2006 року містить застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року, угода про купівлю - продаж нерухомого майна,укдадена між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була складена у простій письмовій формі у тому числі й квартири АДРЕСА_1. Крім того, зазначеним рішенням Приморського районного суду м. Одеси за ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 ( т. 2, а. с. 71-73).

Дозвіл іпотекодержателя на відчуження квартири АДРЕСА_1 не надавався. Відповідно до п. 1.8 Договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 05.10.2012 року, реєстр № 2308, відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем (боржником) за згоди та/або з відома іпотекодержателя не здійснювалось.

07 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу продажу квартири, у відповідності до якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3 квартиру третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення АДРЕСА_1 у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1, яка складається з : 1 - житлова кімната, 2 - санвузол, 1 - лоджія загальна площа 169, 4 м. кв.; житлова площа 152, 1 м. кв., а ОСОБА_3 в свою чергу сплатила ОСОБА_4 грошові кошти за придбану нею квартиру у розмірі 757 555 гривень ( т. 3, а. с. 184, 185)

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 22 жовтня 2012 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1271 ( т.3, а. с. 50).

19 квітня 2013 року ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - спадкоємцями, до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_18 подано заяви про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 ( т. 3, а. с. 124, 125, 126)

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, правонаступника ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі - продажу квартир № 124, № 160, № 161, № 162, № 164, № 165, № 166, № 167, № 168, № 169 по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську відмовлено.

Згідно звіту про оцінку майна житлової квартири загальною площею 169, 4 кв. м. , яка розташована на 24 поверсі, 25 поверхового будинку, третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення в АДРЕСА_1, вартість об'єктів оцінки складає 3 145 900 грн. ( том. 4, а. с. а. с. 1 - 39).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року визнано відумерлою спадщину ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яка складається з усіх прав та обов'язків, які належали спадкодавцеві на момент смерті.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підставі договору відступлення права вимоги здобув право вимоги за договором про надання кредитної лінії № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року та іпотечним договором № 20.840.06.21.1 від 25 вересня 2006 року, а вищезазначений договір про надання кредитної лінії та іпотечний договір були укладені у відповідності до норм чинного законодавства, яке діяло на момент укладання договорів. Крім того, виходив з того, що ОСОБА_5, який був боржником по вказаному кредитному договору не виконував свої кредитні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, а також в подальшому незаконно, без згоди іпотекодержателя відчужив спірну квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, на користь ОСОБА_4

Право власності за ОСОБА_4 на зазначену квартиру було визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року, яке в подальшому було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року, а в установленому законом порядку ОСОБА_4 право власності на квартиру не оформлювала та з порушенням норм чинного законодавства без отримання згоди іпотекодержателя, вчинила правочин щодо відчуження іпотечного майна ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, що діяла на момент укладення договору іпотеки, нерухомим майном (нерухомістю) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюються за правилами визначеними цим Законом. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, що діяла на момент укладення договору іпотеки, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, що діяла на момент укладення договору іпотеки, передбачено, що предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, що діяла на момент укладення договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, передбачено, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодавця.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Частиною 4 статті 16 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, передбачено, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Згідно ч. 1 п. 1.14 іпотечного договору № 30.840.06.1 від 07 березня 2006 року іпотека розповсюджується на всі невіддільні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть в майбутньому. Згідно ч. 3 п. 1.14 Іпотечного договору № 30.840.06.1 від 07 березня 2006 року всі, зроблені Іпотекодавцем в період дії цього договору, всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо, автоматично стають предметом іпотеки.

Частинами 1, 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, у разі переходу права власності (право господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існувала до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 24 січня 2006 року, передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачити передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону «Про іпотеку», в редакції від 24 січня 2006 року, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Згідно п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Доводи апелянта про те, що відповідно до ст.ст.210,640 ЦК України у редакції, що діяла на момент вчинення правочину, іпотечний договір підлягав державній реєстрації та вважався укладеним лише з дати такої реєстрації, враховуючи, що дій щодо державної реєстрації іпотечного договору здійснено не було, договір вважається не вчиненим, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку», в редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Враховуючи дане положення, державна реєстрація іпотеки є правом іпотекодержателя внести певну інформацію в реєстр іпотек та не тягне за собою недійсність іпотечного договору.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування ст.37 Закону України «Про іпотеку» не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Зважаючи на те, що п.4.2.2.1 іпотечного договору №30.840.06.01 від 07 березня 2006 року передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем перед іпотекодержателем основного зобов'язання та/або обов'язків, встановлених цим договором, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя у порядку згідно з діючим законодавством, тому висновки місцевого суду відповідають як вимогам ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», так і положенням статей 589, 590 ЦК, зокрема про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду.

Посилання апелянта на відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу, оскільки під час його посвідчення нотаріус встановив відсутність будь-яких обтяжень нерухомого майна, що є предметом дарування також не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року відповідно до прямої вказівки закону (стаття 12 Закону України "Про іпотеку") окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя.

Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Крім того, договір купівлі - продажу обмежує право позивача як іпотекодержателя, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав його недійсним.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відкриття провадження у справі судом першої інстанції, оскільки з позовом банк звернувся у листопаді 2012 року, а ОСОБА_5, до якого було пред'явлено позов помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з положенням ст. 37 ЦПК України в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Розглядаючи справу суд першої інстанції врахував, що даний спір виник з кредитних правовідносин, які допускають правонаступництво, оскільки здійснення цього права не пов'язане з певною особою, а тому може здійснюватись і правонаступниками цієї особи на передбачених законом умовах.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду щодо оцінки доказів, і не враховують положення ст. 212 ЦПК України про належність права оцінки наданих доказів безпосередньо суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2013 - року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Cудді: