Ухвала суду № 40843025, 02.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/16526/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київський Палац спорту»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року

у справі № 2а-13050/09/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Київський Палац спорту»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Київський Палац спорту» (далі - ЗАТ «Київський Палац спорту»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000574250/0 від 15 жовтня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 104,00 грн. за основним платежем та 11 052,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкового повідомлення-рішення № 0000584250/0 від 15 жовтня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28 384,00 грн. за основним платежем та 14 192,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Крім того, ЗАТ «Київський Палац спорту» заявлено клопотання про заміну позивача у справі - ЗАТ «Київський Палац спорту» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Експостар» у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Київський Палац спорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 434/42-50/03362459 від 02 жовтня 2009 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при придбанні в Державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза» автотранспортних послуг з перевезення працівників з міста роботи додому, які не призначені для використання у власній господарській діяльності ЗАТ «Київський Палац спорту».

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000574250/0 від 15 жовтня 2009 року, яким позивачу за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 156,00 грн. (22 104,00 грн. - основний платіж, 11 052,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000584250/0 від 15 жовтня 2009 року, яким позивачу за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 42 576,00 грн. (28 384,00 грн. - основний платіж, 14 192,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про неправомірність формування платником даних податкового обліку за розглядуваними операціями з огляду на ненадання ним доказів на підтвердження тієї обставини, що транспортні послуги, які придбавались у ДАТП «Автомехбаза» в період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, були направлені на отримання доходу.

Крім того, судові інстанції виходили з відсутності в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) маршруту перевезень, виду наданого транспорту (грузовий чи пасажирський) та виду перевезень.

Проте, колегія суддів не може визнати вказані доводи обґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В розглядуваній ситуації судами не враховано, що специфіка роботи ЗАТ «Київський Палац спорту» (проведення спортивних змагань, олімпіад, концертів, виставок) передбачає в деяких випадках закінчення роботи співробітниками позивача в нічний час, що обумовлено відповідними трудовими договорами.

Надання працівникам транспорту для повернення додому в нічний час спрямовано на забезпечення сталого функціонування підприємства шляхом створення належного рівня умов праці його співробітникам, а відтак витрати на придбання у ДАТП «Автомехбаза» транспортних послуг (за умови, що такі послуги придбавались саме для забезпечення транспортом працівників ЗАТ «Київський Палац спорту», які закінчували роботу в нічний час) є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю товариства, та не можуть бути кваліфіковані як фінансування особистих потреб фізичних осіб (працівників підприємства).

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали належної правової оцінки долученим позивачем до матеріалів справи подорожнім листам службових легкових автомобілів ДАТП «Автомехбаза», які дають можливість встановити тип, вид, номер автомобіля, мету та години перевезення; трудовим договорам, які обумовлюють забезпечення позивачем працівників транспортом для повернення додому в нічні години; наказу від 27 квітня 2005 року про забезпечення транспортом працівників, які задіяні у нічні години.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі позивача - Закрите акціонерне товариство «Київський Палац спорту» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експостар».

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостар» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Юрченко В.П.