Ухвала суду № 40843026, 09.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року м. Київ К/9991/65105/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Господарського суду Волинської області від 16 листопада 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року

у справі № 02/90-2А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш»

до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 16 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш» (далі - ВАТ «Ковельсільмаш»; позивач) до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Ковельська МДПІ Волинської області; відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 00007023/0 від 01 червня 2007 року, № 00007023/1 від 09 липня 2007 року, № 00007023/2 від 25 липня 2007 року, № 00007023/3 від 05 жовтня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ковельська МДПІ Волинської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 16 листопада 2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Ковельсільмаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року, за результатами якої складено акт № 470/23-00238138 від 22 травня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00007023/0 від 01 червня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 817,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги ВАТ «Ковельсільмаш» залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 00007023/1 від 09 липня 2007 року, № 00007023/2 від 25 липня 2007 року, № 00007023/3 від 05 жовтня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту в грудні 2006 року сум податку на додану вартість, сплачених Адвокатській компанії «Павленко, Стеценко і Осінчук» в ціні придбаних юридичних послуг, з підстав їх непов'язаності з господарською діяльністю позивача.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що підставою для укладання позивачем договору від 24 грудня 2004 року про правове обслуговування з АК «Павленко, Стеценко і Осінчук» стала необхідність отримання правової допомоги, зокрема, в частині здійснення компанією правового аналізу документів фінансово-господарської діяльності ВАТ «Ковельсільмаш», отримання позивачем усних консультацій щодо його фінансово-господарської діяльності, складання контрагентом для товариства заяв, скарг та інших документів правового характеру.

При цьому, надаючи оцінку правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у АК «Павленко, Стеценко і Осінчук» юридичних послуг, судові інстанції, з посиланням на обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року у справі № 22а-5662/07, врахували наявність у позивача актів прийому-здачі робіт, які містять всі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені частиною 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкових накладних, платіжних документів.

За змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Однак, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції щодо непов'язаності придбаних позивачем юридичних послуг з його господарською діяльністю не надано жодного належного доказу.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Волинської області від 16 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області відхилити, а постанову Господарського суду Волинської області від 16 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.