Ухвала суду № 40843024, 16.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/11931/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Малого дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

у справі № 2а-25193/10/0570

за позовом Малого дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року позов Малого дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» (далі - МДП ВАТ «Облпаливо»; позивач) до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - Макіївська ОДПІ у Донецькій області; відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000322340/0 від 04 серпня 2010 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь МДП ВАТ «Облпаливо» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року апеляційну скаргу Макіївської ОДПІ у Донецькій області задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, ставиться питання про зміну постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року шляхом залишення без змін постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року.

Крім того, Макіївською ОДПІ у Донецькій області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Макіївської ОДПІ у Донецькій області на Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку МДП ВАТ «Облпаливо» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Гладис Комгрупп» за січень - березень 2009 року, липень 2009 року, за результатами якої складено акт № 5731/23-3/31335573 від 13 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322340/0 від 04 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63 123,00 грн. (42 082,00 грн. - основний платіж, 21 041,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаної у ТОВ «Гладис Комгрупп» вугільної продукції, а також послуг з її зберігання та переробки, з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності правочинів, укладених між МДП ВАТ «Облпаливо» та вказаним суб'єктом господарювання.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач посилався на неперебування контрагента позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, неподання ним до органу державної податкової служби за місцем реєстрації податкової звітності, відсутність у ТОВ «Гладис Комгрупп» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Крім того, Макіївська ОДПІ у Донецькій області дійшла висновку про порушення МДП ВАТ «Облпаливо» підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР у зв'язку з безпідставним формуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість при реалізації придбаної у ТОВ «Гладис Комгрупп» вугільної продукції Комунальному підприємству «Макіївтепломережа» за нікчемним правочином.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції підтримав твердження відповідача та дійшов висновку про фіктивність проведених господарських операцій.

При цьому Донецький апеляційний адміністративний суд враховував відсутність документів, які б підтверджували транспортування вугілля при його придбанні та реалізації.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи суду апеляційної інстанції неправомірними, виходячи з таких підстав.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судом першої інстанції, в охоплений перевіркою період між позивачем та ТОВ «Гладис Комгрупп» укладено ряд договорів на поставку вугільної продукції, а також договір про зберігання та переробку вказаної продукції, фактичне виконання яких підтверджується належним чином оформленими рахунками, накладними, актами приймання-передачі продукції, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

А відтак, враховуючи встановлені Донецьким окружним адміністративним судом обставини щодо реального характеру проведених господарських операцій, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від перебування постачальника за юридичною адресою, від дотримання контрагентом вимог податкового законодавства, а також від його господарських та виробничих можливостей, висновок суду першої інстанції про відсутність в наведеному випадку правових підстав для зменшення сформованого підприємством податкового кредиту слід визнати правильним.

За змістом підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом першої інстанції з'ясовано, що придбане у контрагента вугілля МДП ВАТ «Облпаливо» реалізовано КП «Макіївтепломережа», про що свідчать наявні в матеріалах адміністративної справи накладні, податкові накладні, рахунки, акти приймання-передачі вугілля, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківська виписка.

Доводи відповідача, підтримані судом апеляційної інстанції, про безтоварний характер здійснених поставок з підстав ненадання позивачем транспортної документації колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару та його використання у власній господарській діяльності (зокрема, передачу товару покупцю), як у розглядуваній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факти придбання та поставки товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецькій області її правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Малого дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.