Ухвала суду № 40842972, 26.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Київ К/9991/35860/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року

у справі № 2-а/0570/2831/2011

за позовом Приватного підприємства «Донуглеторг»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року, позов Приватного підприємства «Донуглеторг» (далі - ПП «Донуглеторг»; позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Київському районі м. Донецька; відповідач) задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення № 0002352340/0/24641/10/23-313 від 22 вересня 2010 року, № 0002352340/1/ 26904/10/23-313 від 21 жовтня 2010 року, № 0002352340/2/29365/10/23-313 від 18 листопада 2010 року, № 0002362340/0/24641/10/23-313 від 22 вересня 2010 року, № 0002362340/1/26905/10/23-313 від 21 жовтня 2010 року, № 0002362340/2/ 29364/10/23-313 від 18 листопада 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Донуглеторг» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Донуглеторг» з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з Приватним підприємством «Фірма «Томь» за вересень та жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт № 6645/23-3/34384432 від 09 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002352340/0/24641/10/23-313 від 22 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65 810,00 грн. (48 794,00 грн. - основний платіж, 17 016,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002362340/0/24641/10/23-313 від 22 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 552,50 грн. (39 035,00 грн. - основний платіж, 19 517,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги підприємства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002352340/1/ 26904/10/23-313 від 21 жовтня 2010 року, № 0002352340/2/29365/10/23-313 від 18 листопада 2010 року та № 0002362340/1/26905/10/23-313 від 21 жовтня 2010 року, № 0002362340/2/29364/10/23-313 від 18 листопада 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Донуглеторг» пункту 1.31 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання вугілля у ПП «Фірма «Томь» за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на здійснення контрагентом позивача діяльності, спрямованої на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також відсутність у нього трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення розглядуваних поставок.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, фактичне виконання спірних поставок підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, квитанціями про приймання вантажу залізницею, свідоцтвами про якість вугілля, листами підприємств-відправників продукції, в яких зазначено, що власником вугілля, яке перевозилось, є ПП «Донуглеторг».

При цьому судовими інстанціями встановлено, що отриманий від постачальника товар підприємством оприбутковано на склад та в подальшому використано в господарській діяльності, а саме - реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Гліфада», про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи документи (договір, специфікації, видаткові накладні, відомості про отримання оплати за поставлене вугілля, акт звірки).

А відтак, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реального характеру проведених господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника, висновок судових інстанцій про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати обґрунтованим.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.