Ухвала суду № 40842973, 26.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Київ К/9991/89122/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року

у справі № 2-а-2632/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (далі - ТОВ «Інтерфом»; позивач) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - ДПІ в Обухівському районі Київської області; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001082301/0/4999 від 28 грудня 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, ДПІ в Обухівському районі Київської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтерфом» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у періоді з 01 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року, за результатами якої складено акт № 2815/2301/24593200 від 16 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001082301/0/4999 від 28 грудня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 23 614,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 6.1 статті 6 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із заниженням обсягів реалізації продукції на загальну суму в розмірі 118 069,93 грн. з огляду на те, що відвантаження товару за договором № ИФ-ПФ/03-05/2009 від 17 березня 2009 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліфом» (м. Бендери, Республіка Молдова), відбулось 31 серпня 2008 року після його митного очищення, що підтверджується ватажною митною декларацією № 125000010/9/50045 від 31 серпня 2008 року, а відмітку про фактичний перетин кордону митним органом проставлено 01 вересня 2009 року.

Вказане, на переконання контролюючого органу, свідчить про реалізацію позивачем товару саме на митній території України та обумовлює необхідність оподаткування вказаної операції податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків у серпні 2009 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням « 3/8».

Як встановлено судами, експорт продукції (пінополіуретану) на адресу нерезидента засвідчується вантажною митною декларацією № 125000010/9/50045, а також п'ятим основним аркушем (примірником декларанта) вантажної митної декларації МД-2 (МД-З), на якому наявна відмітка митного органу про фактичне вивезення товару за межі митної території України.

В податковому роз'ясненні щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 05 вересня 2002 року № 418 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), викладено думку про те, що у разі якщо за експортним контрактом з нерезидентом продукція у звітному періоді не вивозиться за межі митних кордонів України, а відвантажується до місця формування експортних вантажів для наступної відправки за кордон, податкові зобов'язання у платника податку-експортера за нульовою ставкою у цьому звітному періоді не виникають. Лише після фактичного перетину товарами митного кордону України (завершення оформлення вивізної вантажної митної декларації) платником податку-експортером визначаються податкові зобов'язання за нульовою ставкою податку на додану вартість.

А відтак, у контролюючого органу в розглядуваній ситуації були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 23 614,00 грн. за вересень 2009 року.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.