Ухвала суду № 40842971, 26.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Київ К/9991/11740/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року

у справі № 2а-27168/10/0570

за позовом Маріупольської міської державної лікарні ветеринарної медицини

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, позов Маріупольської міської державної лікарні ветеринарної медицини (далі - Маріупольська МДЛВМ; позивач) до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі - Жовтнева МДПІ м. Маріуполя; відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним рішення № 0002782343 від 07 липня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Маріупольської МДЛВМ 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а постановлені у справі судові рішення залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Жовтневої МДПІ м. Маріуполя проведено перевірку відокремленого підрозділу Маріупольської МДЛВМ (лабораторії) з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0384/05/81/23/00694238 від 23 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0002782343 від 07 липня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 255,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішення № 0002782343 від 07 липня 2010 року скасовано в частині застосування до Маріупольської МДЛВМ суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 335,00 грн., а в іншій частині названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) у зв'язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів в касі підприємства.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Системний аналіз норм Положення дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

В розглядуваній ситуації судами встановлено, що лабораторією суми фактичних надходжень готівки в загальному розмірі 1 784,00 грн. зафіксовано у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій та внесено відповідні записи до книги обліку розрахункових операцій на їх підставі.

Водночас, обґрунтовуючи свою правову позицію, податковий орган вказував на те, що готівкові кошти у день їх одержання не проведено по касовій книзі.

Слід враховувати, що за змістом пункту 4.2 глави 4 Положення відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки та веденням книги обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Таким чином, обов'язок відокремленого підрозділу вести касову книгу залежить від змісту здійснюваних ним готівкових операцій.

Як з'ясовано судовими інстанціями, лабораторія не здійснювала операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, що контролюючим органом не заперечується, а вся отримана виручка після її оприбуткування у відповідності до вимог пункту 2.6 глави 2 Положення здавалась до банку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних банківських документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 2.6 глави 2 Положення.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Федоров М.О.