Ухвала суду № 40842078, 22.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року м. Київ К/800/36481/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2013

у справі № 817/64/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернулась до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкової заборгованості в сумі 1 700 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, позов задоволено; стягнуто з відповідача суму в розмірі 1 700 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підставі акта перевірки від 06.03.2009 № 231/23-723 прийнято рішення № 0001012343 від 18.03.2009 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 700 грн.

Вказане рішення оскаржено відповідачем в судовому порядку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 у справі № 2а-3802/09/1770 скасовано рішення податкового органу № 0001012343 від 18.03.2009.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 у справі № 2а-3802/09/1770 скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В зв'язку з чим, відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем на адресу відповідача направлено податкову вимогу форми «Ф» від 29.02.2012 № 561 на загальну суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 1 700 грн. та претензію на вказану суму боргу від 30.10.2012, що підтверджується реєстром поштових відправлень від 01.11.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Оскільки нараховані рішенням № 0001012343 від 18.03.2009 штрафні (фінансові) санкції добровільно у встановлений для цього строк суб'єктом господарювання не сплачені, звернення податкового органу з позовом про їх примусове стягнення відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко