Ухвала суду № 40842082, 22.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2014 р. м. Київ К/800/57320/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представника відповідача - Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013

у справі № 820/5393/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.03.2013 № 0000762210, № 0000772210, № 0000782210, від 01.06.2013 № 0001992210.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 № 0000762210, № 0000772210, від 01.06.2013 № 0001992210; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної виїзної перевірки ТОВ «Торгівельного підприємства «Агронафтопродукт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Афінас-11» за період з 01.04 по 30.04.2011 (за квітень 2011 року) та ТОВ «Експортком» за період з 01.01 по 31.01.2012 (за січень 2012 року), складено акт № 654/2201/31149289 від 19.02.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 728 584 грн. та завищено суму від'ємного значення за квітень 2011 року, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 73 425 грн.; п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено суму податку на прибуток в розмірі 850 922 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 року в сумі 84 439 грн. та за І квартал 2012 року в сумі 766 483 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 04.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000762210 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 73 425 грн.;

- № 0000772210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 092 876 грн., 728 584 грн. основного платежу та 364 292 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000782210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 233 222,50 грн., в т.ч.: 849 981 грн. основного платежу та 383 241,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, скасоване податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 № 0000782210 у загальному розмірі 1 481 грн. (основний платіж - 746 грн. та штрафні санкції - 735 грн.), в іншій частині вказане податкове повідомлення- рішення та податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 №0000762210, №0000772210 залишені без змін, та 01.06.2013 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001992210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 231 741,50 грн., в т.ч.: 849 235 грн. основного платежу та 382 506,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтується на доводах відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту в січні 2012 року на суму 728 584 грн. та завищення суми від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 73 425 грн. за квітень 2011 року, неправомірно сформовано суму витрат, що спричинило заниження податку на прибуток в загальному розмірі 850 922 грн., в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Експортком», оскільки операції вказаних контрагентів позивача не підтверджуються наявністю об'єктів оподаткування, мають ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності; правочини, вчинені вказаними контрагентами позивача не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є такими, що порушують публічний порядок.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» (покупець) та ТОВ «Афінас-11» (постачальник) укладено договір поставки товару № 21/03 від 21.03.2011, предметом якого є котел водогрійний підлоговий газовий Q 99 Квт PROTHERM за ціною без НДС 29 442,74 грн. за штуку в кількості 4 штуки; котел сталевий герметичний водогрійний автоматизований 0,5 МВт REX 50 за ціною без ПДВ 110 554,07 грн. за штуку в кількості штук; насос рециркуляційний UPS 32-120 GRUNDFOS за ціною без ПДВ 13 566,82 грн. за штуку в кількості 2 штуки; плитка керамічна глазурована за ціною без ПДВ 143,68 за 1 м2 в кількості 7,74123 м2. Ціна договору складає 440 550 грн., в т.ч. ПДВ - 73 425 грн. (п. 2 договору). Розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми договору протягом 3-х банківських днів після постачання продукції.

Факт виконання умов укладеного договору судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковою та податковою накладними, товарно-транспортною накладною, випискою з оборотної відомості по р. 201 за 2 квартал 2011 року, паспортами на продукцію, журналом реєстрації довіреностей, договором № 03/06 від 03.01.2011 про надання транспортних послуг, актом наданих послуг з транспортування.

30.12.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Експортком» (підрядник) укладено договір підряду № 30/12, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції майнового комплексу під ХЦПТО ДСЗ з розміщенням додаткових будівель за адресою Харківська обл., м. Дергачі, вул. Артема, 1. Договірна вартість робіт за вказаним договором складає 4 371 504 грн., з урахуванням ПДВ 20%-728 584 грн. Роботи виконуються із матеріалів підрядника за винятком тих матеріалів, які надає замовник. Підрядник власними силами та засобами виконує усі роботи в обсягах та в терміни передбачені даним договором і здає роботи замовнику згідно актів приймання виконаних підрядних робіт. Замовник оплачує підряднику роботи на умовах даного договору. Оплата за виконані роботи здійснюється згідно виставлених підрядником рахунків-фактури, актів здачі-приймання робіт. Підрядник зобов'язується виконати роботи у повному обсязі у строк до 31.12.2012. Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Факт виконання зазначеного договору судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, податковою накладною.

На підставі отриманих за вказаними договірними зобов'язаннями податкових накладних позивачем включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідні податкові періоди.

Судами також встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Торгівельного підприємства «Агронафтопродукт» є будівництво будівель. Згідно ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області серії АВ № 512806 позивачем надано дозвіл на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком.

Придбаний у ТОВ «Афінас-11» товар та отримані від ТОВ «Експортком» послуги (роботи) були використані при виконанні робіт за договорами підряду № 16/11/2010 від 16.11.2010 та № 03/06/2011 від 08.06.2011, укладеними з Харківським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року та січень 2012 року. відповідно.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з реальності здійснення господарських зобов'язань за укладеними договорами з контрагентами ТОВ «Афінас-1» та ТОВ «Експортком»; на момент видачі податкових накладних та здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість; первинні документи, якими були оформлені спірні господарські операції містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості; відкликанням податкового повідомлення-рішення № 0000782210 від 04.03.2013.

Враховуючи оскарження відповідачем до суду касаційної інстанції судових рішень першої та апеляційної інстанцій та межі перегляду, передбачені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів (робіт, послуг) були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Афінас-1» та ТОВ «Експортком», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту, в тому числі суми від'ємного значення за квітень 2011 року та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко