Рішення № 40835703, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8986/14 29.09.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс»

Про захист авторського права, стягнення 97 440,00 грн.

Судді: Картавцева Ю.В. (гол.)

Блажівська О.Є.

Гумега О.В.

Представники сторін:

від позивача Григоренко А.О. - представник (дов. № б/н від 01.01.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» про захист авторського права та стягнення 97 440,00 грн. в якості компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням багаторазового, без наявності відповідного дозволу, продажу (реалізації, розповсюдження) відповідачем дитячих парасольок від дощу з малюнками із зображенням персонажу аудіовізуального твору «Маша і Мєдвєдь» «Маша», виключні права на використання якого належать позивачу, у зв'язку із чим останній просить суд на підставі п. г) ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 97 440,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/8986/14, та призначено справу до розгляду на 26.05.2014 р.

23.05.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача письмові пояснення по справі, у яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 26.05.2014 р. представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 26.05.2014 р. оголошено перерву до 16.06.2014 р.

У судове засідання 16.06.2014 р. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 07.07.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 07.07.2014 р. представник позивача подав суду клопотання про огляд та долучення до матеріалів справи речових доказів, однак просив суд здійснити такий огляд у наступному судовому засіданні.

Також у даному судовому засіданні представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Суд також задовольняє усне клопотання позивача про огляд речових доказів у наступному судовому засіданні.

За таких обставин, у судовому засіданні 07.07.2014 р. оголошено перерву до 21.07.2014 р.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. представник позивача подав суду клопотання про витребування доказів, а саме документів щодо поставки парасольки дитячої за кодом № 878097-парасолька дит. DPR.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання позивача про витребування доказів, суд задовольняє останнє, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки інформація та докази, зазначені у клопотанні позивача, мають значення для повного та об'єктивного вирішення даного спору, суд приходить до висновку про доцільність задоволення даного клопотання.

За таких обставин, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 28.07.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Зважаючи на ту обставину, що справа № 910/8986/14 відноситься до категорії складних, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/8986/14 колегіально у складі трьох суддів, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, про що 28.07.2014 р. винесено відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. визначено для розгляду справи № 910/8986/14 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Блажівська О.Є. та Гумега О.В.

Ухвалою суду від 28.07.2014 р. справу № 910/8986/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі Картавцева Ю.В. (гол.), судді Блажівська О.Є. та Гумега О.В., розгляд справи призначено на 08.09.2014 р.

У судовому засіданні 08.09.2014 р. оголошено перерву до 12.09.2014 р.

У судове засідання 12.09.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У даному судовому засіданні представник позивача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 29.09.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу від 12.09.2014 р., якою повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 21.07.2014 р. у справі № 910/8986/14, зокрема надати суду витребувані документи на підтвердження поставки партії товару - «парасолька дитяча» за кодом 878097-Парасолька дит DPR 35 W/ , як-от договір поставки, накладна, рахунок тощо (належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи, оригінали для огляду судом).

Разом з тим, у судове засідання, призначене на 29.09.2014 р., представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу № 0103030494699. При цьому, вимоги ухвал суду від 21.07.2014 р. так само, як і від 12.09.2014 р. щодо надання витребуваних документів відповідачем не виконано.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 12.09.2014 р. та 29.09.2014р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, з огляду на повторну неявку відповідача, свідоме неподання витребуваних судом доказів, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 29.09.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 75 ГПК України, дана справа розглядається за наявними матеріалами, оскільки витребувані судом документи, необхідні для вирішення питання щодо можливої доцільності залучення осіб, прав та обов'язків яких може стосуватись судове рішення, а також для вирішення спору по суті, відповідачем не надано.

Після повернення з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 29.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

В свою чергу відповідач повинен довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

З наданих позивачем документів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» (позивач) та гр. ОСОБА_5 був укладений ліцензійний договір про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) № ЛД-1/2010 від 08.06.2010 року (далі - ліцензійний договір), умовами якого передбачено, що позивачу надається право використання творів, зокрема малюнків «Маша» та «Мєдвєдь», які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», у визначених даним договором межах, на умовах виключної ліцензії. Малюнки, а також DVD-диск з їх записом та першою серією анімаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», (Додаток №1 до ліцензійного договору), слугують для ідентифікації предмета даного договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 ліцензійного договору, право використання твору засобами, передбаченими даним договором надається позивачу на території всіх країн світу, на строк з дати укладання даного договору до 30.06.2025 р.

Пунктом 2.10 ліцензійного договору передбачено, що якщо треті особи вчинять порушення виключного права ліцензіара, та таке порушення буде зачіпати права Товариства з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь», то сторони зобов'язуються спільно захищати свої права.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» (правовласник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» (набувач, позивач) був укладений договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал «Маша і Мєдвєдь») від 08.06.2010 року, відповідно до умов якого правовласник передав позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал «Маша і Мєдвєдь» (вісім серій, визначених в п. 1.1. договору).

Виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником позивачу в повному обсязі для використання його будь-яким способом та формі (п. 1.4 договору).

Згідно п. 6.1. договору, останній діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальний твір.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» (правовласник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» (набувач, позивач) був укладений договір № 1007/19 про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал «Маша і Мєдвєдь») від 12.11.2010 року, відповідно до умов якого правовласник передав позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал «Маша і Мєдвєдь» (дев'яту, десяту, одинадцяту та дванадцяту серії) (п. 1.1 договору №1007/19).

Виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником позивачу в повному обсязі для використання його будь-яким способом та формі (п. 1.4 договору №1007/19).

Згідно п. 6.1. договору №1007/19, останній діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальний твір.

Таким чином, позивач, на підставі зазначених договорів, набув виключні майнові авторські права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь» та його складові частини та має необхідний обсяг прав на звернення до суду з даним позовом про стягнення компенсації.

За таких обставин, обсяг прав позивача щодо спірного об'єкта судом встановлено.

Як зазначає позивач, 30.04.2014 р. в належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» магазині - гіпермаркет «Караван», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лугова 12, здійснено продаж (розповсюдження, реалізацію) товару - парасольки дитячої, в структурі малюнку якої використано зображення персонажу «Маша» з аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь». Факт здійснення розповсюдження даного товару підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком від 30.04.2014р. № 0162, фотокопією придбаного товару та диском із відповідним відеозаписом, з яких вбачається, що товар являє собою дитячу парасольку від дощу із нанесеним малюнком, в структурі якого використано зображення персонажу «Маша» з аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь». При цьому, жодних доказів на підтвердження особи-виробника спірного товару, як-от етикетка, нашивка, бирка, вказаний товар (парасолька) не містить.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь», в тому числі на спірний персонаж «Маша» як його частину, а тому просить стягнути з винної особи компенсацію у розмірі 97 440,00 грн. При цьому, розмір компенсації позивач обґрунтовує багаторазовістю порушення прав інтелектуальної власності , значною кількістю покупців магазину «Караван», які введені в оману щодо статусу придбаного товару, а також наказами позивача (від 05.06.2013 р. № 6-ОР/2013-МиМ та від 12.02.2013 р. № 02/02) щодо розміру компенсації.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав того, що він самостійно не є виробником товару, в тому числі і спірного, та не розміщує фрагменти персонажу «Маша» з аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь». Більше того, на думку відповідача, позивачем не надано достатніх доказів того, що вказаний фрагмент є самостійним твором. Крім того, відповідач заперечує проти вказівки позивача на систематичність порушення відповідачем його прав шляхом розповсюдження спірного товару.

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Суд звертає увагу, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь» «Маша» є персонажем, який може бути використаний самостійно, а тому розглядається судом як твір та отримує таку ж правову охорону.

У процесі розгляду даної справи судом здійснено дослідження наданих речових доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем прав позивача на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь», в тому числі на його частину персонаж «Маша», з приводу чого суд встановив наступне.

З проведеного відеозапису вбачається, що такий запис проводився у приміщенні магазину «Караван», розташованому в м. Київ, вул. Лугова 12, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Адвентіс», де було придбано дитячу парасольку, що містить зображення персонажу «Маша» аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Медвєдь», на підтвердження чого надано фіскальний чек № 0162 від 30.04.2014 р із зазначенням товару - « 878097-Парасолька дит DPR 35 W/». Отже, відповідачем фактично здійснювалось розповсюдження товару - дитячої парасольки із використанням самостійної частини - персонажу «Маша» із аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», яка отримує правову охорону нарівні з твором.

При цьому, оскільки жодних доказів на підтвердження виробництва спірної продукції саме відповідачем до суду не надано, а даний факт відповідачем заперечується, виходячи з наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що відповідачем було здійснено лише розповсюдження вказаного товару - парасолька дитяча, що містить зображення персонажу «Маша» аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», в межах гіпермаркету «Караван», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лугова 12.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) зокрема належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Факт відсутності у відповідача правової підстави на використання твору, персонажу «Маша», - дозволу від ТОВ «Маша і Мєдвєдь» як суб'єкта, що має виключне право на дозвіл та заборону використання цього твору іншими особами відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідачем по справі не заперечується, а тому вважається судом встановленим, оскільки доказів іншого суду не надано.

Таким чином, факт порушення прав позивача судом встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Так, позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав у розмірі 80 мінімальних заробітних плат за використаний без дозволу твір, що складає 97 440,00 грн.

Дійсно, позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, однак належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.

Більше того, посилаючись на багаторазовість порушення прав інтелектуальної власності на персонаж «Маша» аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдведь», а також введення в оману щодо статусу спірного товару, позивач належними та допустимими доказами не довів факт багаторазового у розумінні норм авторського права (принаймні повторного на підставі отриманої від особи-постачальника іншої партії такого товару) порушення відповідачем прав позивача саме шляхом розповсюдження товару - дитячої парасольки із зображенням персонажу «Маша». Суд також враховує, що відповідач є особою, яка здійснила виключно розповсюдження (реалізацію) спірного товару, виробленого іншою особою, а тому таке порушення є похідним, пов'язаним з можливою необізнаністю відповідача про правовий статус такого товару, а отже суд вважає, що у відповідача не було заінтересованості саме в порушенні прав позивача та відсутній умисний характер дій шляхом розповсюдження спірного товару, спрямованих саме на обман споживачів.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що у визначенні суми компенсації суд не вправі керуватися внутрішніми наказами позивача (від 05.06.2013 р. № 6-ОР/2013-МиМ та від 12.02.2013 р. № 02/02), суд вважає правомірним та достатнім стягнення з ТОВ «Адвентіс» компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн. на місяць.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача підлягають задоволенню частково у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12 180, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, ідентифікаційний код 35275230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» (129085, Російська Федерація, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; ІПН 7717673901) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 03.10.2014 р.

Судді: Ю.В. Картавцева (гол.)

О.Є. Блажівська

О.В. Гумега