Ухвала суду № 40827693, 09.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6015/14-к Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.Провадження № 11-кп/780/914/14 Доповідач у 2 інстанції ГриненкоКатегорія 34 09.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.

суддів - Нагорного А.М., Говорухи В.І.

за участю:

прокурора - Скітневської О.М.

потерпілого - ОСОБА_2

представника потерпілого - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

цивільного позивача - ОСОБА_5

секретаря судових засідань - Журавель К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Навіз, Рожищанського району, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2014 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4, ч.1 ст.76 КК України.

Крім того, зазначеним вироком суду цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 7949 гривень 59 копійок матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3000 гривень моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_5 49 000 гривень матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 29 883 гривні 13 копійок матеріальної шкоди.

Також, даним вироком суду вирішено питання щодо речових доказів.

В апеляційній скарзі цивільний відповідач - ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - Страхова компанія) оскаржила вирок щодо ОСОБА_4, засудженого за ч.1 ст.286 КК України, в частині стягнення на користь позивачів ОСОБА_2 (потерпілого) та ОСОБА_5 (власника автомобіля, яким керував ОСОБА_2) зі Страхової компанії коштів на відшкодування заподіяної позивачам під час ДТП матеріальної шкоди, а саме: на користь ОСОБА_2 - шкоди, завданої його здоров'ю і пов'язаної із необхідністю його лікування, в сумі 7949,59 грн, а на користь ОСОБА_5 - шкоди, пов'язаної із пошкодженням її автомобіля, в сумі 49000,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляцію, Страхова компанія послалася на те, що по справі не доведено перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні саме внаслідок отримання пошкоджень при ДТП та понесення ним витрат на лікування, оскільки таке лікування, на думку апелянта, повинно було здійснюватись безоплатно за рахунок медичного закладу з подальшим відшкодуванням понесених цим закладом витрат. Також Страхова компанія, не заперечуючи факту пошкодження в ДТП автомобіля ОСОБА_5, оспорює правильність визначення при огляді автомобіля та його експертній оцінці обсягу пошкоджень та нарахування розміру відшкодування.

Крім того, Страхова компанія вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані нею в суді заперечення щодо позовів і не навів у вироку відповідних мотивувань і доводів на спростування заперечень.

З огляду на це, апелянт просить вирок суду в частині вирішення позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до Страхової компанії змінити та постановити в цій частині новий вирок, яким в задоволенні вимог позивачів відмовити.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою цивільного відповідача, представник потерпілого подав на неї заперечення, в яких вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за наступних обставин.

28 квітня 2014 року, приблизно о 20 годині 50 хвилин, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Ford Scorpio» держаний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Боярка-Малютянка, Києво-Святошинського району, Київської області, зі сторони села Малютянка в напрямку міста Боярка, на ділянці автодороги 0 км + 240 метрів, порушив вимоги п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п.10.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «Fiat Doblo Panorama» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався у зустрічному напрямку в межах своєї смуги для руху. В подальшому, не впоравшись з керуванням, водій ОСОБА_4 продовжив рух по зустрічній смузі руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Lanos TF 48 Y» державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в зустрічному з ним напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому дистального епіметафіза правої променевої кістки зі зміщенням відламків та перелом шиловидного відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням відламків, які, згідно висновку експерта №144/Д від 20.06.2014, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, потерпілого та його представника, а також цивільного позивача, які заперечували проти поданої апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи обвинуваченого, який поклався на розсуд суду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 22, ч.ч. 2, 4 ст. 396, ч.3 ст. 404, ч.1 ст. 407, ч.1 ст. 418 КПК кримінальне провадження в суді здійснюється на умовах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною своїх правових позицій, прав і законних інтересів, з правом подання до суду відповідних доказів, клопотань. В разі неподання в суді першої інстанції доказів, в тому числі щодо спростування заявлених позовів у кримінальній справі, або не дослідження судом першої інстанції певних обставин справи, в апеляційній скарзі повинні зазначатись причини цього та міститись, крім іншого, клопотання апелянта про дослідження доказів. Суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, тільки за клопотанням учасників судового провадження (зокрема, апелянта) і тільки за умови, що вони досліджувались судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів заявлялось клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

З матеріалів справи видно, що Страхова компанія, заперечуючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_5, в суді першої інстанції не надала доказів на спростування позовів і не заявляла клопотань про їх витребування та дослідження. Крім того, вона в апеляційній скарзі не навела причин цього та не заявила клопотань про дослідження будь-яких доказів, за якими можна прийти до висновку про незаконність вирішення цивільних позовів до Страхової компанії, яка за даними страхового полісу № АІ/0830072 страхувала цивільно-правову відповідальність водія ОСОБА_4 в разі заподіяння ним при керуванні автомобілем шкоди здоров'ю та майну третіх осіб.

У той же час матеріалами справи і дослідженими судом доказами, наведеними у вироку, доведено факт учинення ОСОБА_4 28.04.2014 року злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внаслідок якого потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, з приводу яких він лікувався в лікарні і самостійно здійснював оплату лікування за призначенням лікарів на суму 7949,59 грн, що підтверджено показаннями потерпілого, висновком судово-медичної експертизи, відповідними медичними документами, фіскальними чеками та накладними. Та обставина, що зазначені витрати на лікування поніс потерпілий, а не медичний заклад, не дають підстав вважати відсутньою у потерпілого матеріальної шкоди, пов'язаної із заподіянням шкоди здоров'ю.

Також матеріалами справи та дослідженими судом і наведеними у вироку доказами - даними протоколу огляду місця ДТП, огляду транспортного засобу ОСОБА_5, висновком експертного дослідження її автомобіля в ДНДЕКЦ МВС України від 11.06.2014 року, платіжними документами про оплату витрат, пов'язаних із ДТП, доведено заподіяння ОСОБА_5 пошкодженням в ДТП її автомобіля матеріальної шкоди на суму 76936,81 грн, з яких 49000,00 грн. становило розмір страхового відшкодування, яке не було сплачено їй Страховою компанією.

Із зазначеними висновками суду, викладеними у вироку, погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Підстав вважати, що у справі неправильно визначено розмір завданої ОСОБА_2 та ОСОБА_5 матеріальної шкоди, яка стягнута на їх користь зі Страхової компанії, немає.

Те, що у вироку суду першої інстанції не зазначено позиції цивільного відповідача щодо заявлених позовних вимог і не наведено змісту заперечень проти них з відповідним спростуванням доводів заперечень, не може вважатись істотним порушенням кримінального процесуального і цивільного процесуального законів, які б тягнули зміну чи скасування рішення суду і відмову в позові, про що просить апелянт.

Крім того, суд апеляційної інстанції постановляє свій вирок, про що просить апелянт, лише з підстав, вичерпний перелік яких зазначено в ч. 1 ст.420 КПК. Однак викладені в апеляційній скарзі доводи щодо неправильного вирішення у вироку цивільного позову до таких підстав не відносяться.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2014 року, ухвалений відносно ОСОБА_4 - залишити без змін.

Судді:

_____ _______ ______

Гриненко О.І. Нагорний А.М. Говоруха В.І.