Ухвала суду № 40827675, 25.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3414/14-к Головуючий у І інстанції Лисенко Вл.В.Провадження № 11-кп/780/874/14 Доповідач у 2 інстанції ЗагоруйкоКатегорія 22 25.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

« 25» вересня 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - ЗАГОРУЙКО В.В.,

суддів - ЗІМІНОЇ В.Б. та РУДНІЧЕНКО О.М.,

при секретарі ІЩЕНКО С.В.,

за участю прокурора ПУХА І.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши в місті Києві апеляційні скарги обвинуваченого та першого заступника прокурора Київської області Домбровського С.В. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2014 року, за яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, що має середню спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.01.2014 року за ч.1 ст. 263; 75 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч 1 ст. 190 КК України - у виді 2 (двох) років обмеження волі; за ч 1 ст. 185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, частково, у виді 3 (трьох) місяців приєднано до призначеного невідбуте покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.01.2014 року та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, 19.10.2013 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_1, маючи злочинний умисел, спрямований на власне незаконне збагачення за рахунок крадіжки чужого майна, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, шляхом вільного доступу таємно викрав належний ОСОБА_3 велосипед синього кольору марки „ARDIS" вартістю 1500 грн., який перебував біля магазину „Тандем", що розташований по вул. Пушкіна, 1, що в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, чим спричинив ОСОБА_3 матеріального збитку на вищевказану суму.

Крім того, 15.01.2014 року близько 17 години ОСОБА_1, перебуваючи в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області по вул. Молодіжній, 26, на другому поверсі приміщення „Будинку побуту", маючи умисел, спрямований на шахрайське заволодіння чужим майном, шляхом обману заволодів мобільним телефоном ОСОБА_4 марки „НОКІА 7230" чорного кольору з сім-карткою № НОМЕР_1, ІМЕІ НОМЕР_2 вартістю 1100 грн., чим спричинив ОСОБА_4 матеріального збитку на вказану суму.

Не погоджуючись з даним вироком, обвинуваченим та прокурором подано апеляційні скарги, в яких вони просять:

- обвинувачений - зменшити йому строк відбування покарання, та застосувати до нього амністію, скоротивши у відповідності до ст. 6 Закону «Про амністію в 2014 році» навпіл невідбуту частину покарання. В обґрунтування цього він вказує, що збитки ним відшкодовані в повному обсязі, і він з дитинства страждає на легку розумову відсталість, а тому не повністю розумів, що скоює. В судовому засіданні обвинувачений подав доповнення до своєї скарги, в яких звертає увагу суду на те, що він під час вчинення правопорушень перебував в стані загострення психічного захворювання, а його психічний стан під час досудового слідства не перевірявся.

- прокурор - вирок скасувати «в частині призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_1 засудити за ч. 1 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Засудити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України та призначти йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 10.01.2014 та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 років позбавленні волі. В решті вирок залишити без змін». В обґрунтування цього він вказує, що дії ОСОБА_1 в частині заволодіння майном ОСОБА_4 шляхом обману необхідно було кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України за ознакою повторності, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, на думку автора апеляції, припризначенні покарання судом не враховано, що ОСОБА_1 був засуджений 10.01.2014 року за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто до вчинення ним 19.10.2013 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

До початку апеляційного розгляду до суду надійшов лист прокурора, в якому він повідомив про те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 403 КПК України він відмовляється від апеляційної скарги на даний вирок. Про причини відмови прокурор не повідомив.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, виступи захисника та обвинуваченого, яки просили задовольнити скаргу останнього, звернення ОСОБА_1 до суду в судових дебатах та з останнім словом, апеляційний суд, обговоривши доводи скарги, та вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини обвинуваченого ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, яки достатньо викладені у вироку, та їм дана належна оцінка.

Так, в основу вироку покладені покази самого обвинуваченого, який в повному обсязі визнав свою вину, та показав яким саме чином він заволодів майном потерпілих.

Дії ОСОБА_1 судом за ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 190 КК України кваліфіковані вірно, згідно пред'явленого йому обвинувачення.

Стан здоров'я обвинуваченого, всупереч вказаному в скарзі, належним чином перевірявся під час досудового слідства. Так, за висновком комісійної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 страждає на легку розумову відсталість (олігофренію в ступеню легко вираженої дебільності), однак це не позбавляє його критичних здібностей. Під час скоєння інкримінованих йому дій він міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. В тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував (а.с.51-52). Висновок даної експертизи був досліджений в судовому засіданні як суду 1-ї інстанції, так і в апеляційному суді, визнаний обґрунтованим, а ОСОБА_1 - осудним, а тому в цій частині доводи обвинуваченого на увагу не заслуговують.

Призначаючи винному покарання, суд 1-ї інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, в тому числі і дані щодо його судимостей, обставини справи, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття обвинуваченого, з'явлення з зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування заподіяної шкоди, тобто врахував саме ті обставини, на яки посилається в скарзі апелянт. Оскільки кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив під час іспитового строку, встановленого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 січня 2014 року, то суд у відповідності до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання призначив йому за сукупністю вироків, додавши до раніше призначеного покарання лише 3 місяці позбавлення волі, а тому колегія суддів, вважаючи дане покарання справедливим, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Що ж стосується клопотання обвинуваченого щодо застосування до нього ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», то воно не підлягає задоволенню, оскільки дана стаття передбачає скорочення невідбутої частини покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а ОСОБА_1 за першим вироком був звільнений від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, а за другим - він ще не являється засудженим.

Керуючись ст.ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області Домбровського С.В. закрити.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2014 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ