Ухвала суду № 40826445, 02.10.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/938/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М. Провадження № 22-ц/773/1387/14 Категорія: 47 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Мудренко Л. І.,

при секретарі Лимар Р. С.,

з участю прокурора Присяжнюк І. Б.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора Камінь-Каширського району в інтересах держави, в особі управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, Добренська сільська рада Камінь-Каширського району Волинської області до Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди на землі та зобов'язання повернути земельні ділянки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 липня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року прокурор Камінь-Каширського району Волинської області в інтересах держави в особі управління екології та природних ресурсів Волинської ОДА звернуся в суд із зазначеним позовом. Вказував на те, що розпорядженнями голови Камінь-Каширської райдержадміністрації № 211 від 08.08.2006 року і № 382 від 24.12.2007 року відповідно надано дозвіл відповідачу ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду, погоджено даний проект та вирішено передати відповідачу в довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 97 га, в тому числі під озером «Сірче» - 94 га та прибережною смугою - 3 га, для риборозведення, вилову риби та рекреаційних потреб в межах Добренської сільської ради за межами населеного пункту на території ландшафтного заказника «Сірче» Камінь-Каширського району, Волинської області.

Крім того позивач зазначав, що на підставі даних розпоряджень між райдержадміністрацією та ОСОБА_2 були укладені договори оренди земельних ділянок: площею 3 га (прибережна смуга озера «Сірче») для рекреаційних потреб від 10.08.2008 року; площею 94 га (землі водного фонду озеро «Сірче») для риборозведення від 29.07.2009 року та проведено їх реєстрацію в Державному реєстрі земель.

Посилаючись на те, що зазначені розпорядження та укладені на їх підставі договори оренди земельних ділянок не відповідають вимогам ст. ст. 19, 43, 44, 45, 122, 149, 150 ЗК України (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 4 - 6, 11, 15, 17, 19 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 3, 4, 7, 8, 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», прокурор просив позов задоволити.

29 липня 2014 року рішенням Камінь-Каширського районного суду позов задоволено, визнано незаконними та скасовано оскаржені розпорядження райдержадміністрації, визнано недійсними оспорені договори оренди земельних ділянок, зобов'язано відповідача ОСОБА_2 повернути орендовані земельні ділянки та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати як таке, що прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу прокурор Камінь-Каширського району, вважаючи рішення законним, просить залишити його без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, визнаючи незаконними і скасовуючи розпорядження райдержадміністрації, визнаючи недійсними оспорені договори оренди земельних ділянок та зобов'язуючи їх орендаря відповідача ОСОБА_2 повернути дані земельні ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені земельні ділянки є землями природно-заповідного фонду і мають особливу природоохоронну цінність, а отже могли бути передані у користування за договорами оренди лише Кабінетом Міністрів України, а не органом місцевого самоврядування, який перевищив межі своїх повноважень.

Такий висновок суду є правильним.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що спірні земельні ділянки є землями водного фонду, віднесені до особливо цінних земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та перебували в державній власності до винесення оскаржених розпоряджень і їх передачі відповідачу в оренду (а. с. 17 - 20).

Також встановлено, що оскарженими розпорядженнями голови Камінь-Каширської державної адміністрації Волинської області від 08.082006 року № 211, 24.12.2007 року № 382 відповідачу ОСОБА_2 давалася згода на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки, водного об'єкта місцевого значення озера «Сірче» з прибережною смугою, розміщеного на території Ландшафтного заказника «Сірче» за межами населеного пункту території Добренської сільської ради, Камінь-Каширського району, Волинської області, затверджувався проект землеустрою щодо відведення йому даної земельної ділянки та вирішено питання про надання її відповідачу у довгострокову оренду для риборозведення, вилову риби та рекреаційних потреб (а. с. 7 - 8).

На підставі даних розпоряджень між райдержадміністрацією та відповідачем ОСОБА_2 були укладені договори оренди земельних ділянок від 10.02.2008 року та 29.07.2009 року, якими ОСОБА_2 передано в оренду для рекреаційних потреб 3 га прибережної смуги озера «Сірче» строком на 15 років та 94 га під озером «Сірче» для риборозведення строком на 49 років (а. с. 9 - 16).

Крім того з наявного в матеріалах справи акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 5 лютого 2014 року № 000050 Державної інспекції сільського господарства у Волинській області слідує, що при прийнятті зазначених розпоряджень місцевою райдержадміністрацією було допущено перевищення наданих їй повноважень у галузі земельних відносин (а. с. 24 -28).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, в тому числі в оренду передбачені ст. 122 ЗК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до ч. 7 якої Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у користування особам у випадках визначених ст. ст. 149, 150 цього Кодексу.

Згідно п. б ч. 5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб, та за межами населених пунктів для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, встановлені обставини справи та наведені норми права свідчать про те, що оскаржені прокурором розпорядження, щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок природоохоронного призначення та природо заповідного фонду, прийняті відповідачем райдержадміністрацією з перевищенням наданих повноважень, що у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 203 ЦК України є безспірною підставою для визнання оспорених договорів цих земельних ділянок, укладених з відповідачем ОСОБА_2, недійсними.

Вірним також, на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву прокурором подано без порушення строку позовної давності, оскільки підставою звернення до суду з позовом були факти встановлені прокуратурою Камінь-Каширського району за результатами перевірки про застосування вимог земельного законодавства, проведеної в лютому 2014 року Державною інспекцією сільського господарства (а. с. 6, 24 - 25).

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді