Ухвала суду № 40802310, 01.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1342/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1797/К/14 суддя Строгова Г.Г.

Категорія - 27 (І) Суддя-доповідач - Чорнобук В.І.

УХВАЛА

Іменем України

01 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорнобук В.І.

суддів - Савіної Г.О., Турік В.П.

при секретарі - Бевзі М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Калинич Лариса Володимирівна

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 15.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/03-03/105 про надання відповідачу кредиту у розмірі 300 000 грн. до 14.02.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік.

ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитом. Станом на 28.02.2014 року відповідач має заборгованість в сумі 194 853,13 грн. яка складається з: 179 362, 22 грн. - заборгованість за кредитом; 13 533,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 023,65 грн. - пеня за порушення строків сплати кредиту; 934,01 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів. Зазначену заборгованість представник просив стягнути з відповідача ОСОБА_2, а також судові витрати у розмірі 1948,53 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07 липня

2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 194 853,13 грн. та судовий збір у розмірі 1948,53 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Зокрема, суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що кредит відповідач отримував не для себе, а для фермерського господарства «Сільгоспновація плюс». Кошти були отримані співробітником фермерського господарства і погашення кредиту фактично здійснювалось керівником ФГ «Сільгоспновація плюс». Сума боргу не співпадає з графіком проведених платежів та наявними квитанціями. Крім того, суд не звернув уваги на п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 та не застосував строк позовної давності до вимог банку, який минув ще у 2009 році.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Калинич Л.В., яка заперечувала проти апеляційної скарги і просила її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів, станом на 28 лютого 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 194 853,13 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/03-03/105, відповідно до п.2 якого позивач надав відповідачу кредитні кошти на розвиток бізнесу у розмірі 300 000 грн. строком до 14.02.2017 року, ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кредит зі сплатою відсотків за ставкою 18% річних згідно Графіку погашення кредиту (а.с.4-7)

Підпунктом 1.4.1.5. пункту 1.4. частини №2 Кредитного договору № 014/03-03/105 від 15.02.2007 року сторони погодили можливість підвищення процентної ставки на 2% річних з розрахунку річної бази нарахування процентів, у разі порушення Позичальником зобов'язань, встановлених в пунктах 2.3.4, 2.3.6, 2.3.10, 2.3.11 цього Договору.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов'язання за кредитним договором № 014/03-03/105 від 15.02.2007 року щодо надання ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 300 000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 4/0-03/105 від 15.02.2007 року (а.с.10).

Але відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання в строки, передбачені Графіком погашення кредиту не виконував, кредит та проценти за його користування не сплачував, у зв'язку з чим, як вбачається з наданого представником позивача розрахунку (а.с.12) виникла кредитна заборгованість у загальному розмірі 194 853,13 грн., станом на 28.02.2014 року, яка складається з: непогашеної суми кредиту - 179 362,22 грн., заборгованості за процентами - 13 533,25 грн., пені за порушення строків сплати кредиту - 1023,65 грн. та пені за порушення строків сплати процентів - 934,01 грн.

Пунктом 1.9.1 Кредитного договору закріплене право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання Позичальником своїх боргових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2014 року позивачем на адресу відповідача направлялася письмова вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/03-03/105 від 15.02.2007 року (а.с.11), але на даний час кредитна заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1.1. кредитного договору № 014/03-03/105 від 15.02.2007 року за порушення зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо застосування до позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позовної давності, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст.267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. При цьому йдеться про винесення рішення судом першої інстанції, оскільки саме ухвалення ним свого рішення закінчується судовий розгляд спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до ухвалення рішення суду заяви про застосування до спору позовної давності не подав, хоча відповідно до журналу судового засідання приймав участь у судовому засіданні 07 липня 2014 року (а.с.31) і мав можливість надати заяву про застосування строку позовної давності, але своїм правом не скористався. Заява викладена ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не може бути взята до уваги колегією суддів, оскільки вона була подана вже після ухвалення рішення по справі.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на те, що строк позовної давності минув у 2009 році, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з умов кредитного договору сторони погодились, що датою остаточного повернення кредиту є 14.02.2017 року.(а.с.4)

Доводи апеляційної скарги на незастосування судом першої інстанції п.п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року , ст. 267 ЦК України та положення п.7 ч.11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» колегія судів не бере до уваги, оскільки ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту. Спірний кредит не можна вважати споживчим, оскільки відповідач ОСОБА_2 отримав кредит для розвитку бізнесу, як вбачається умов кредитного договору.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що фактично кредитні кошти, надані позивачем за спірним кредитним договором у сумі 300 000,00 грн. були спрямовані не на його власні потреби, а на потреби фермерського господарства «Сільгоспновація плюс», яке і здійснювало погашення кредиту, не приймаються до уваги, оскільки жодного доказу на підтвердження даної обставини відповідачем не надано.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яка відповідно до ст. 212 ЦПК України не передбачена.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 отримав кредитні кошти згідно договору № 014/03-03/105 від 15.02.2007 року, належним чином зобов'язання перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не виконав, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення суд достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи та дав їм правильну правову оцінку, рішення відповідає нормам матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, воно повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді:/підписи/