Ухвала суду № 40804648, 07.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/5147/14 Головуючий в 1 -й інстанції

Провадження 22ц/774/1786/К/14 Ан О.В.

Категорія - 26 (І) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Булах К.А.,

за участю: представника відповідача - Некрасової Катерини Олександрівни, представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 07 липня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з до суду із зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ПАТ «Кривбасзалізорудком») та просив суд стягнути з відповідача на його користь 243000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 07 липня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 16000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб в рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь держави судові витрати у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізорудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачу ОСОБА_4 первинно втрату професійної працездатності по ХОЗЛ у розмірі 25% було встановлено висновком МСЕК від 04.11.2004 року.

Однак, судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги, що у разі, коли право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача до 01 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральних збитків, за Законом України № 717-У потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення.

Позивач ОСОБА_4 у січні 2011 року отримав з рахунку Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі у примусовому порядку грошову суму у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи Відділення Фонду соціального страхування.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить її відхилити, а рішення суду, як законне та обґрунтоване, на її думку, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 04.02.1985 року працював в ш. «Сєвєрная» в РУ ім.«Кірова» ВО «Кривбасруда», з 13.02.1997 року працював в шахті «Родіна» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») по професії - підземним прохідником, підземним черговим електрослюсарем 3 розряду дільниця № 5, з 04.03.2010 року був звільнений з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію.

Згідно виписки з історій хвороби позивача, ОСОБА_4 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з погіршенням стану здоров*я в 1-й, 4-й та 2-й міських лікарнях м. Кривого Рогу та в Інституті промислової медицини.

Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини від 02.02.2010 року ОСОБА_4 було встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пиловий бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії); нейросенсорна приглухуватість першого ступеню (з легким зниженням слуху); вібраційна хвороба першої - другої стадії з полірадикулоневропатією, нейродистрофічним синдромом у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу, деформуючого артрозу ліктьових і колінних суглобів, помірного порушення трофіки кистей (встановлено в 2004 році). Відповідно медичних довідок позивачеві лікарями встановлено рекомендації: нагляд лікарів, прийом медикаментів, щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, прийом бронхолітиків та відхаркувальних препаратів, оздоровлення в санаторії - профілакторії, санаторне - курортне лікування .

Відповідно до висновку МСЕК від 21.04.2010 року позивачу ОСОБА_4 встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково, з яких: первинно 20% по ХОЗЛ та первинного 5% по туговухості, а всього первинно 25% втрати професійної працездатності та повторно 15% по вібраційній хворобі.

Згідно п.19 акту № 4 розслідування професійного захворювання, встановлено, що професійне захворювання позивача виникло внаслідок порушення адміністрацією шахти «Сєвєрна» РУ ім.Кірова та шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізорудком» (правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізорудком») вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

У пункті 17 вказаного акту зазначено, що причиною отримання ОСОБА_4 професійних захворювань є перевищенням на робочому місці шкідливих факторів в

декілька разів, запиленості повітря робочої зони - концентрація в повітрі робочої зони аерозолів пилу з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% - від 4.6 до 17.6 мг/мЗ при гранично допустимій нормі 2,0 мг/м; рівень шуму - 92 до 115 дБА при нормі 80 дБА.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що у зв'язку з професійним захворюванням, яке первинно встановлено висновком МСЕК від 21.04.2010 року у розмірі 25% та яке виникло з вини підприємства, йому спричинено моральну шкоду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПАТ «Кривбасзалізорудком» винен у виникненні у позивача ОСОБА_4 професійного захворювання, у зв'язку з чим йому було спричинену моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням був встановлений. Позивачу висновком МСЕК від 21.04.2010 року встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково, з яких: первинно 20% по ХОЗЛ та первинно 5% по туговухості, повторно 15% по вібраційній хворобі.

Позивач періодично потребує амбулаторного і стаціонарного лікування, оздоровлення, переносить фізичний біль та моральні переживання. У ОСОБА_4 порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. На теперішній час позивач зазнає фізичного болю, не має змоги виконувати звичайну для нього роботу, в результаті прикладає значні додаткові зусилля для організації свого життя.

У зв'язку з чим, висновок суду щодо спричинення позивачу неправомірними діями відповідача ПАТ «Кривбасзалізорудком» моральної шкоди є правильним.

Висновок суду про відшкодування відповідачем ПАТ «Кривбасзалізорудком» позивачу моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р., відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом залишено поза увагою, що право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача зі встановленням йому первинно втрати професійної працездатності висновком МСЕК від 04.11.2004 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральних збитків, за Законом України № 717-У потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки висновком МСЕК від 04.11.2004 року позивачу первинно було встановлено втрату професійної працездатності по вібраційній хворобі, в той час, як у даному позові ОСОБА_4 ставить питання про відшкодування йому моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання XО3JI та туговухості, втрата працездатності по яким була встановлена йому первинно висновком МСЕК від 21.04.2010 року у розмірі 20% та 5% відповідно.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач ОСОБА_4 у січні 2011 року отримав з рахунку Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі у примусовому порядку грошову суму у відшкодування моральної шкоди, а відповідно до ч. 1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів, тому не підлягає стягненню з ПАТ «Кривбасзалізорудком», не беруться до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються висновками, викладеними у Рішенні Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р., відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Позивач скористався цим правом і звернувся до суду з позовом до ПАТ «Кривбасзалізорудком». Доказів того, що позивач отримав від Фонду соціального страхування суму відшкодування моральної шкоди саме у зв'язку зі встановленням йому висновком МСЕК від 21.04.2010 року втрати професійної працездатності у розмірі 25% у зв'язку з XОЗЛ та туговухістю, матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі в якості третьої особи Відділення Фонду соціального страхування, також не беруться до уваги колегією суддів з вищенаведених підстав.

На думку колегії суддів, при визначенні суми моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізорудком» на користь ОСОБА_4, судом у повній мірі враховані положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Суд першої інстанції врахував відсоток втрати професійної працездатності позивача, його наслідки для ОСОБА_4, встановлення йому висновком МСЕК від 21.04.2010 року втрати професійної працездатності у розмірі 25%, характер і тривалість страждань, стан здоров'я позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: