Ухвала суду № 40800060, 08.10.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/7584/2012

Провадження № 4-с/520/105/14

УХВАЛА

08.10.2014 року

Київський районний суд м.Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1, зацікавлені особи Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на постанову державного виконавця щодо звернення стягнення на заробітну плату,

В С Т А Н О В И В :

04.09.2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Лєсної Т.О. від 04.06.2014 року за № В-06/1640 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 скаргу підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Представник Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у судове засідання не з'явився, 07.10.2014 року надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Відділу, а також надав свої заперечення, в яких в задоволенні скарги просив відмовити.

Інші сторони по справі у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, оглянувши матеріали справи вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушені їхні права і свободи.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 1512/7584/2012 за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2012 року позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором за № 2407-н від 29 липня 2008 року в загальній сумі 2 105 183 грн 80 коп., у тому числі: залишок заборгованості за кредитом - 870 174 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 200 826 грн.; заборгованість за відсотками - 787 7999 грн. 53 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 23 928 грн., 93 коп. ; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 222 455 грн. 45 коп., а також стягнуто з відповідачів судовий збір.

Вказане рішення в законному порядку оскаржене не було, а отже, набрало законної сили, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України, та передано до виконання.

Судове рішення (постанова, ухвала) - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

15 лютого 2013 року Київський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист №1512/7584/2012 року про примусове виконання рішення суду.

24.04.2014 року державним виконавцем першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову ВП № 36738083 про закінчення виконавчого провадження па підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

04.06.2014 року старшим державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Лєсною Тетяною Олегівною було винесено постанову ВП № 43542999 про відкриття виконавчого провадження.

Того ж дня, 04.06.2014 року на підставі ст.ст. 68, 69,70 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову В-06/1640, про стягнення боргу із заробітної плати боржниці - ОСОБА_1, яке було направлено на адресу Одеського Національного Політехнічного Університету.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Частиною 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.

Проте державний виконавець, звертаючи стягнення на заробітну плату, не звернув увагу на той факт, що в першу чергу звернення стягнення має бути на квартиру АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку ВАТ «Державний ощадний банк України» гр. ОСОБА_4, в забезпечення виконань Кредитного договору № 2407 від 29 липня 2008 року.

Статтею 1 Закону України „Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно вимог ст.7 Закону України „Про іпотеку" , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання та ст.12 вказаного Закону, згідно якої у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Суд не приймає уваги на посилання державного виконавця у своїх запереченнях на те, що іпотекодавцем є ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, що унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно, так як вищевказана квартира належала іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12 вересня 2006 року, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в період з 20 квітня 1996 року по 14 листопада 2013 року перебували в шлюбі.

Таким чином, згідно з положеннями ст. 60 СК України, квартира АДРЕСА_1, що знаходиться в іпотеці у Банку, є їх спільною сумісною власністю, що дозволяє звернути стягнення на заставлене майно за виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчого листа № 1512/7584/2012, виданого Київським районним судом м. Одеси 15 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» грошової суми 2 105 183, 80 гривень.

В силу ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно частин 1,2 ст. 384 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Враховуючи встановлені обставини суд доходить висновку, що скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця щодо звернення стягнення на заробітну плату підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 27, 384 ЦПК України, ст.ст. 26, 82 Закону України «Про виконавче провадження» суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1, зацікавлені особи Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на постанову державного виконавця щодо звернення стягнення на заробітну плату - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Лєсної Т.О. від 04.06.2014 року за № В-06/1640 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на протязі п'яти днів з дня її проголошення через Київський районний суд м.Одеси.

Суддя Куриленко О. М.