Ухвала суду № 40797584, 10.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/130/14 10.09.2014 10.09.2014 10.09.2014

Провадження №22-ц/784/1903/14

Провадження № 22 Ц- 784/1903/ 2014 р. Головуюча першої інстанції: Притуляк І.О.

Категорія - 46 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

2014 р., вересня місяця, 10 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Ямкової О.О.

Леванчука О.М.

із секретарем: Богатирьовою В. А.

з участю:

позивача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

представників - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2014 р. р., у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку спільного нерухомого майна,

встановила:

04.03.2013 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку спільного нерухомого майна,

Позивач зазначав, що з 2009 року проживав з відповідачкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу за місцем своєї реєстрації АДРЕСА_2 до травня 2013 року.

В цей період вони мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали спільні права та обов'язки притаманні подружжю.

За цей час у них народився син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 дня її смерті у 2009 р.

11.03.2013 р. вони за спільні нажиті кошти придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_8, зареєструвавши її на ОСОБА_4

Посилаючись на ці обставини позивач вважав, що квартира є об'єктом права спільної сумісної власності.

На цих підставах він просив про задоволення позовних вимог та визнання за ним права власності на ? частину спірної квартири.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2014 р. постановлено про часткове задоволення позову.

Цим рішенням встановлено факт проживання позивача однією сім'єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу та визнано за ним право приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам спору.

Перевіряючи законність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з приписами ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не підлягають доведенню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини (ч .3 ст. 61 ЦПК).

При цьому, наявність судового рішення, що набрало законної сили у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих же підстав, є підставою закриття провадження у справі, згідно з приписами п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

З матеріалів справи № 2-98/11р. ( а.с.- 2) вбачається, що 16.09.2005 р. ОСОБА_9 звернулася з позовом про визнання права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_3, стосовно якого надано дозвіл на проектування та будівництво нового житлового будинку.

З довідки МБТІ (справа № 2-98/11р. а.с-18) вбачається що будівництво нового будинку ведеться самочинно, а ступінь готовності 78%

Згідно проекту та будівельного паспорту старий будинок після закінчення будівництва нового підлягає зносу (справа № 2-98/11р.( а.с. 29-32)

В подальшому позивачка доповнила позов вимогами про поділ незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06.12.2011 р. постановлено про відмову у задоволенні позову ОСОБА_9 про визнання житлового будинку № 141 об'єктом спільної сумісної власності, визнання права на ? його частку та реальний поділ незавершеного будівництвом будинку і земельної ділянки, на якій він розташований.

В задоволенні заяви ОСОБА_9 про ухвалення додаткового рішення за позовною вимогою про визнання будинку АДРЕСА_3, позначений на плані літ «А», 1930 р. забудови, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення часток та реального поділу цього будинку, ухвалою того ж апеляційного суду від 22.11.2013 р. відмовлено з тих підстав, що зазначені позовні вимоги вирішені рішенням апеляційного суду від 06.12.2011 р., яке набрало законної сили.

Вирішуючи спір щодо вимог про визнання житлового будинку АДРЕСА_3 1930 р. забудови, об'єктом права спільної сумісної та визначення часток сторін, суд прийшов правильного висновку про те, що позов з тих же підстав стосовно того ж предмету та між тими ж сторонами вже було вирішено попереднім рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили.

В той же час, визначаючи відповідні правові наслідки, суд помилково ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, в той час, як наявність судового рішення, що набрало законної сили у справі з тих же підстав, стосовно того ж предмету та між тими ж сторонами згідно з приписами п.2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Встановлене є підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі відповідно до приписів ст. ст. 205, 310 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що предметом попереднього позову, який вирішено апеляційним судом, був реальний поділ спірного житлового будинку та не розглядалися вимоги про визнання старого будинку об'єктом права спільної сумісної власності, не заслуговують на увагу.

Адже із змісту рішення апеляційного суду та його ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення вбачається, що такий позов був предметом судового розгляду, але підстави для його задоволення відсутні, оскільки значна частина (20,1 кв.м) старого житлового будинку знесена, а увесь будинок, як об'єкт містобудівної діяльності зводиться без дозволу на початок будівельних робіт, є самочинним будівництвом та в свою чергу, не може визнаватися об'єктом права спільної сумісної власності до усунення порушень у сфері містобудівної діяльності.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2013 р. - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання житлового будинку АДРЕСА_3 м. Миколаєва спільною сумісною власністюподружжя та визначення часток -закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук