Ухвала суду № 40793660, 07.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6570/14-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В.Провадження № 22-ц/780/5493/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 58 07.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

7 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та додаткових витрат на утримання дитини, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 28 жовтня 1995 року по 1 вересня 1998 року вона з ОСОБА_2 перебувала у шлюбних відносинах. Від шлюбу вони мають двох доньок повнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишились проживати з нею. Повнолітня донька на даний час навчається в Київському національному університеті технологій та дизайну на денній формі навчання і потребує матеріальної допомоги, оскільки дитина не працює і перебуває виключно на утриманні позивача, а вартість навчання складає 9 000 грн. в рік. Позивач вказала, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на навчання доньки не надає, але має таку можливість, так як працює в ДП МА «Бориспіль» та стабільно отримує щомісячний заробіток в сумі 6 000 грн.

Враховуючи викладене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі 500 грн. та додаткові витрати в розмірі ? частини вартості навчання щорічно, до досягнення донькою двадцятитрьохрічного віку або до закінчення навчання в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

В суді першої інстанції відповідач позов визнав частково, згоден сплачувати аліменти на навчання повнолітньої доньки в розмірі 365,40 грн. щомісячно та додаткові витрати у вигляді оплати вартості навчання в розмірі 1/4 частки від загальної щорічної суми. В запереченні зазначив, що на його утриманні на даний час перебуває дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку і державну матеріальну допомогу з липня 2014 року не отримує внаслідок змін до Державного бюджету України, а також непрацездатні батьки. До того ж, батько знаходиться у важкому стані здоров'я та на даний час перебуває на стаціонарному лікуванні, що потребує значних грошових коштів, які він позичив на роботі. Крім того, він вже сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_5, яка навчається у коледжі Київського національного університету технологій та дизайну в розмірі 370 грн. щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання або до досягнення ОСОБА_5 двадцятитрьохрічного віку в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину ОСОБА_5, яка навчається у коледжі Київського національного університету технологій та дизайну в розмірі ? витрат за кожен рік навчання, згідно договору про навчання № 108/13 від 8 вересня 2013 року до закінчення навчання або до досягнення ОСОБА_5 двадцятитрьохрічного віку в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 22 серпня 2014 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка навчається в розмірі 370 грн. щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання, а саме до 31 січня 2016 року, а в частині стягнення додаткових витрат на оплату навчання відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що міськрайонний суд прийшов до помилкового висновку про стягнення додаткових витрат на оплату навчання, оскільки за змістом ст. 185 СК України додаткові витрати стягуються лише на неповнолітню дитину. Вважає, що таке стягнення додаткових витрат є незаконним з огляду на те, він бере активну участь в утриманні спільних з позивачем дітей. Також апелянт вказав, що в формулюванні резолютивної частини рішення суду відсутня конкретність, адже не визначено період часу, протягом якого буде здійснюватися стягнення аліментів на навчання дитини.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня ОСОБА_5 навчається у навчальному закладі, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а її батько - відповідач у справі, має можливість таку допомогу надавати, оскільки є працездатним та отримує стабільний дохід.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 28 жовтня 1995 року по 1 вересня 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох доньок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка досягла повнолітнього віку.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Любарецької сільської ради № 417 ОСОБА_3 проживає і зареєстрована по АДРЕСА_1 і з нею проживають та знаходяться на її утриманні двоє дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З 1 вересня 2013 року повнолітня донька сторін, на підставі договору № 108/13 від 8 вересня 2013 року навчається в Київському національному університеті технологій та дизайну на денній формі навчання та потребує матеріальної допомоги, оскільки не працює та не отримує стипендії, а позивач сама не взмозі утримувати її самостійно. Термін навчання у закладі: з 1 вересня 2013 року по 31 січня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач працює диспетчером в ДП МА «Бориспіль» та отримує щомісячний заробіток, з якого проводяться щомісячні відрахування аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та дружину ОСОБА_8, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

Згідно довідки виконавчого комітету Любарецької сільської ради № 608, разом ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_2 проживають батьки - пенсіонери ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також дружина ОСОБА_8 та малолітня дитина ОСОБА_7

З матеріалів справи встановлено, що батько відповідача має незадовільний стан здоров'я, перебуває на лікуванні в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова НАМН України» та потребує оперативного втручання.

Тому 7 серпня 2014 року відповідач уклав зі своїм роботодавцем договір безвідсоткової цільової позики, за положеннями якого йому на умовах платності та строковості було надано грошові кошти в розмірі 15 000 грн. з метою проведення операції на серці його батьку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5.

За правилами ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язанні утримання їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Тобто для виникнення вказаного аліментного зобов'язання батьків, ст. 199 СК України передбачає обов'язкову наявність сукупності певних юридичних фактів:

- продовження навчання повнолітньою дочкою;

- недосягнення при цьому дочкою 23 років;

- потреба доньки у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням;

- наявність у батьків можливості надавати матеріальну допомогу.

Таким чином встановивши дані обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на користь позивача до закінчення донькою навчання або до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

При цьому посилання апелянта про те, що судом не визначено період часу, протягом якого буде здійснюватися стягнення аліментів на навчання дитини є надуманими, оскільки зобов'язання по сплаті аліментів в будь-якому випадку припиняється з настанням однією з вищевказаних подій.

Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з положеннями ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на повнолітню доньку, обгрунтовано взяв до уваги матеріальний стан як позивача, так і відповідача, врахував, що ОСОБА_2 є працездатним, має регулярний дохід, на його утриманні є малолітня дитина та дружина, а також сімейні обставини викликані хворобою батька, і правомірно визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі 370 грн., щомісячно, на період навчання доньки у в Київському національному університеті технологій та дизайну до 31 січня 2016 року включно, починаючи з дати подання позову, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_5 двадцятитрьохрічного віку.

У відповідності ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

За змістом вказаної норми, внаслідок певних життєвих обставин позитивного або негативного характеру виникає необхідність здійснювати витрати на дитину, які заздалегідь неможливо визначити або передбачити, чим і пояснюється те, що такі обставини не враховуються судом (чи батьками) при первісному встановленні розміру аліментів, адже такі обставини мають вірогідний характер і можуть ніколи не виникнути. Однак при цьому закон враховує можливість настання певних обставин, які зумовлюють необхідність у додаткових коштах на утримання дитини.

Водночас додаткові витрати на дитину можуть бути викликані тривалими або тимчасовими за своєю природою обставинами, і, відповідно, мати регулярний або разовий характер.

Отже, при наявності зазначених обставин на батьків покладається обов'язок нести додаткові витрати на дитину, яка навчається.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, після чого ухвалює відповідне обґрунтоване рішення щодо обов'язків батьків нести додаткові витрати на дитину (ст. 212 ЦПК України).

З огляду на викладене слід дійти висновку, що сторона, яка звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат або з вимогою про їх попереднє фінансування, повинна надати докази фактично понесених або майбутніх витрат, їх розрахунки та обґрунтування.

Як вбачається зі змісту договору про навчання № 108/13 від 8 вересня 2013 року укладеного між Київським національним університетом технологій та дизайну та ОСОБА_3, остання бере на себе зобов'язання здійснювати оплату навчання доньки ОСОБА_5 за спеціальністю «перукарське мистецтво та декоративна косметика» протягом 2 років 5 місяців денної форми навчання.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що загальна вартість освітньої послуги за рік становить 9 000 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено копії квитанцій про оплату трьох семестрів навчання ОСОБА_5 у Київському національному університеті технологій та дизайну та про оплату вартості її проживання в гуртожитку за 2014 рік.

Зважаючи, що участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ними аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі виникнення спору, не переконання судової колегії суд першої інстанції згідно вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував чи мали місце обставини, якими ОСОБА_3 обґрунтовує позовні вимоги, перевірив заперечення ОСОБА_2 з цього приводу, та дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов'язання відповідача сплачувати ? витрат за кожен рік навчання доньки.

Доводи апеляційної скарги про те, що додаткові витрати стягуються лише на неповнолітню дитину не заслуговують на увагу, оскільки стаття 185 СК України, на яку посилається позивач, не містить обмеження участі батьків у додаткових витратах на дитину, незалежно від її віку.

Безпідставними є доводи апелянта щодо незаконності стягнення додаткових витрат з огляду на його активну участь в утриманні спільних з позивачем дітей, адже такі твердження не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та в силу того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України), спростовуються матеріалами справи, які не містять будь яких доказів вказаних обставин.

Враховуючи наведене докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: