Рішення № 40792453, 01.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/9798/13 Головуючий у І інстанції Білик Г.О.Провадження № 22-ц/780/4406/14 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.Категорія 21 01.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

при секретарі: Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києві матеріали цивільної справи з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом, стягнення матеріальної та моральної шкоди, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення його в будинок АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні вказаним будинком, стягнення з відповідача: моральної шкоди в розмірі 1 грн. 00 коп., витрат на найм квартири в розмірі 21 000 грн. 00 коп., витрат на оплату послуг брокера в розмірі 1 750 грн. 00 коп. та готельного номеру за 16.02.2013р., 17.02.2013р., 18.02.2013 р., 18.03.2013р., 28.09.2013 р. в розмірі 1 784 грн. 75 коп., а також судових витрат.

Свій позов обґрунтовує тим, що з 2004 по 2012 роки він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 від якого має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Протягом подружнього життя сторонами спільно було збудовано житловий будинок АДРЕСА_1, де вони і проживали разом з колишньою дружиною однією сім'єю.

Як стверджує позивач, в ніч на 17-18 січня 2013 року, невідомі йому особи з відома ОСОБА_2 здійснили на нього напад з метою виселення його зі спірного будинку, та погрожуючи подальшими розправами, попередили його про те, щоб він більше не приходив проживати до будинку. Після даного випадку, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.01.2013 року по 12.02.2013 року. Після виходу з лікарні, ОСОБА_3 неодноразово намагався потрапити до спірного будинку, проте, колишня дружина чинила йому перешкоди, не пропускаючи його на територію будинку.

Внаслідок таких протиправних дій відповідача ОСОБА_3 був змушений винаймати житло, оскільки іншої нерухомості він не має. А тому на його думку, з відповідача слід стягнути матеріальні витрати пов'язані з наймом житла в розмірі 21 000 грн. 00 коп., витрати на оплату послуг брокера в розмірі 1 750 грн. 00 коп. та готельного номеру за 16.02.2013р., 17.02.2013р., 18.02.2013 р., 18.03.2013р., 28.09.2013 р. в розмірі 1 784 грн. 75 коп., а також моральну шкоду, завдану йому внаслідок порушення відповідачем його житлових прав, яку він оцінює в розмірі 1 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Не погоджуючись з первісним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, який обґрунтовує, тим, що після одруження вона з ОСОБА_3 проживали в м. Полтава, та лише з 2006 року переїхали до спірного будинку, який був збудований за рахунок її коштів та коштів її батьків та на сьогоднішній день належить на праві приватної власності їй та її матері.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_3 створював їй з дітьми неможливі умови проживання, відключав воду, газ, електроенергію, з метою схилення її до підписання документів про розподіл майна подружжя на його користь. І згодом добровільно відмовився від права користування спірним будинком, вибувши 27.05.2013 року на інше постійне місце проживання, а саме до збудованого ним, хостелу, розташованого в АДРЕСА_2, вивізши при цьому всі свої особисті речі.

Посилаючись на викладене та ст. 107 ЖК України, позивач за зустрічним позовом просила задовольнити її позовні вимоги, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Позивач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили суд первісний позов задовольнити, зустрічний позов вважали необґрунтованим, заперечували проти його задоволення, пояснення надали аналогічні викладеним в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та її представник проти первісного позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Рішенням Броварського районного суду від 12 червня 2014 року Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задоволено частково.

Вселено ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в будинок АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, - залишено без задоволення.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій вона просить рішення суду, в частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи по суті позовних вимог сторін, встановив наступні обставини.

30.04.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Октябрського районного управління юстиції м. Полтави зареєстровано шлюб між сторонами.

Від спільного подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

04.08.2006 року ОСОБА_3, як член сім'ї власника будинку ОСОБА_2, за згодою власників будинку був вселений та зареєстрований в житловому будинку АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами в ході розгляду справи.

Відповідно до ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

При цьому, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

За ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Після розірвання шлюбу між сторонами склались неприязні стосунки, чого не заперечувала сама відповідач за первісним позовом, крім того, як зазначала остання в ході судового засідання, вона сама зібрала та винесла речі ОСОБА_3 з його кімнати на другому поверсі на перший поверх у свій кабінет.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 не проживав у спірному будинку саме через неприязні стосунки з ОСОБА_2 та добровільно з даного будинку не виселявся, навпаки постійно чинив спроби вселення, про що свідчить проведення слідчого експерименту від 21.02.2013 року та покази свідків.

Відповідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 109 ЖК України визначає, що виселення із жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом, добровільно або в судовому порядку.

На підставі викладеного колегія суддів не приймає до уваги заперечень апелянта за первісним позовом про те, що позивач ОСОБА_3, начебто, добровільно вибув зі спірного будинку. Окрім того, в судовому засіданні не було доведено, що останній має інше жиле приміщення. В цілому, в судовому засіданні не доведено наявність підстав, передбачених ст. 107 ЖК України, для визнання його таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Крім того, колегія суддів вважає посилання апелянта на ст. 107 ЖК України недоречним, так як дана стаття регулює правовідносини між наймачем житлового приміщення та членами його сім'ї, хоча в даному випадку застосуванню підлягають норми, що регулюють правовідносини між власником житлового приміщення та членами його сім'ї. Таким чином, підстави для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням ні ОСОБА_2, ні її представником, суду наведені не були.

Окрім зазначених обставин, апелянт посилається на те, що позивач вивіз речі з будинку, що з точки зору апелянта є свідченням його добровільного залишення спірного домоволодіння.

Натомість, колегія суддів не погоджується з апеляційними підставами апелянта, так як вважає, що вивіз речей з будинку, на який опирається апелянт проводився вимушено, про що були надані відповідні пояснення в суді, а саме, Позивач після кількох спроб вселення вирішив забрати частину своїх речей «першої необхідності», які йому на той час були потрібні. На даний час у будинку знаходиться решта його речей (особисті речі, меблі, оргтехніка).

Також, апелянт посилалась на наявність у Позивача особистої власності за адресою: АДРЕСА_2, як вбачається з матеріалів справи Позивач надав витяг, чим підтвердив неправдивість свідчень апелянта Крім того до заперечень позивача по справі, (додатком №1) надається витяг з карти, де зазначене дане приміщення та перелік компаній, які у ньому знаходяться, оскільки дане приміщення є офісним і в державній власності.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства, того, що ОСОБА_3 був вселений у спірний будинок як член сім'ї власника житла та добровільно з нього не вибував, суд першої інстанції прийшов до обгрунтваного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що порушене право ОСОБА_3 підлягає захисту, а тому первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом, стягнення матеріальної та моральної шкоди, слід задовольнити частково та вселити ОСОБА_3 в будинок АДРЕСА_1., в іншій частині позову - відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, - залишити без задоволення.

Натомість, прийшовши до висновків, які наведені вище, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність в матеріалах справи рішення Броварського районного суду Київської області від 16 квітня 2014 року про поділ майна подружжя, яке набрало законної сили на підстави ухвали Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2014 року.

Згідно з зазначеним рішення, спірне домоволодіння, яке розташовано за адресою Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. № 22 було поділено між сторонами по даній справі та у власність ОСОБА_3 були виділені наступні приміщення: цокольного поверху приміщення 1 площею 4,8 кв.м, 2-1 приміщення площею 46,0 кв. м, 2-2 приміщення площею 14,0 кв. м, 2-3 приміщення площею 8,8 кв. м, 2-4 приміщення площею 14,3 кв.м, 2-5 приміщення площею 24,9 кв.м; 3-4 приміщення площею 22,4 кв. м; 3-5 приміщення площею 2,2 кв.м; 3-6 приміщення площею 2,2 кв.м, 3-7 приміщення площею 12,2 кв.м, 3-8 приміщення площею 7,8 кв.м;

приміщення першого поверху 2-6 приміщення площею 2,6 кв.м, 2-7 приміщення площею 2,1 кв.м, 2-8 приміщення площею 19,4 кв.м, 2-9 приміщення площею 14,4 кв.м, 3-16 приміщення площею 22,4 кв.м, 3-17приміщення площею 15,3 кв.м, 3-18 приміщення площею 2,5 кв.м, 3-19 приміщення площею 3,1 кв.м, 3-20 приміщення площею 20,0 кв.м, 3-21 приміщення площею 2,6 кв.м, 3-22 приміщення площею 17,2 кв.м, 3-23 приміщення площею 17,4 кв.м, 3-24 приміщення площею 2,9 кв.м, 3-25 приміщення площею 2,8 кв.м, 3-26 приміщення площею 17,4 кв.м.

приміщення другого поверху: 2-10 приміщення площею 17,2 кв.м, 2-11 приміщення площею 22,0 кв.м, 2-12 приміщення площею 23,8 кв.м, 2-13 приміщення площею 11,1 кв.м, 2-14 приміщення площею 18,8 кв.м, 2-15 приміщення площею 4,3 кв.м, 2-16 приміщення площею 14,6 кв.м;

приміщення мансарди: 3-46 приміщення площею 23,2 кв.м, 3-47 приміщення площею 32,9 кв.м, 3-48 приміщення площею 2,1 кв.м, 3-49 приміщення площею 3,0 кв.м, всього по житловому будинку 494,7 кв.м, а - відкрита веранда, ганок, огорожа.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3 повинен бути вселений в ту частину будинку, яка виділена йому на підставі рішення місцевого суду від 16 квітня 2014 року.

Зазначена обставина, є принциповою, суд першої інстанції належного правового висновку з неї не зробив, таким чином, рішення суду в частині вселення позивача ОСОБА_3 підлягає зміні з зазначенням його частки в спільному майні подружжя.

Інших підстав, які б могли призвести до скасування рішення суду, не встановлено.

Апелянт не довела обґрунтованість свого позову, таким чином, апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, ч.3 ст.309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду від 12 червня 2014 року про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом змінити та вселити ОСОБА_3 в 89/200 частину будинку АДРЕСА_1., яка складається з наступних приміщень: цокольного поверху приміщення 1 площею 4,8 кв.м, 2-1 приміщення площею 46,0 кв. м, 2-2 приміщення площею 14,0 кв. м, 2-3 приміщення площею 8,8 кв. м, 2-4 приміщення площею 14,3 кв.м, 2-5 приміщення площею 24,9 кв.м; 3-4 приміщення площею 22,4 кв. м; 3-5 приміщення площею 2,2 кв.м; 3-6 приміщення площею 2,2 кв.м, 3-7 приміщення площею 12,2 кв.м, 3-8 приміщення площею 7,8 кв.м;

приміщення першого поверху 2-6 приміщення площею 2,6 кв.м, 2-7 приміщення площею 2,1 кв.м, 2-8 приміщення площею 19,4 кв.м, 2-9 приміщення площею 14,4 кв.м, 3-16 приміщення площею 22,4 кв.м, 3-17 приміщення площею 15,3 кв.м, 3-18 приміщення площею 2,5 кв.м, 3-19 приміщення площею 3,1 кв.м, 3-20 приміщення площею 20,0 кв.м, 3-21 приміщення площею 2,6 кв.м, 3-22 приміщення площею 17,2 кв.м, 3-23 приміщення площею 17,4 кв.м, 3-24 приміщення площею 2,9 кв.м, 3-25 приміщення площею 2,8 кв.м, 3-26 приміщення площею 17,4 кв.м.

приміщення другого поверху: 2-10 приміщення площею 17,2 кв.м, 2-11 приміщення площею 22,0 кв.м, 2-12 приміщення площею 23,8 кв.м, 2-13 приміщення площею 11,1 кв.м, 2-14 приміщення площею 18,8 кв.м, 2-15 приміщення площею 4,3 кв.м, 2-16 приміщення площею 14,6 кв.м;

приміщення мансарди: 3-46 приміщення площею 23,2 кв.м, 3-47 приміщення площею 32,9 кв.м, 3-48 приміщення площею 2,1 кв.м, 3-49 приміщення площею 3,0 кв.м, всього по житловому будинку 494,7 кв.м, а - відкрита веранда, ганок, огорожа.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: