Постанова № 40778901, 25.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 876/5152/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у адміністративній справі №819/369/14-a за позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, державного інспектора сільського господарства в Тернопільській області Газилишина Ігоря Михайловича визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, державного інспектора сільського господарства у Тернопільській області Газилишина І.М. про визнання протиправними дій Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області по ухиленню від проведення позапланової перевірки дотримання ОСОБА_3 земельного законодавства згідно з його заявою від 16.10.2013 року та подальших заявах аналогічного змісту; дій державного інспектора сільського господарства у Тернопільській області Газилишина І.М. щодо складання ним акту обстеження земельної ділянки від 23.12.2013 року за №000228 і висновку даного акту обстеження земельної ділянки щодо того, що торговий павільйон ОСОБА_3 розташований на земельній ділянці, яку орендує ТзОВ «Шумськ інцест» за адресою цієї земельної ділянки АДРЕСА_1

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та вірним встановленням обставин у справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали з підстав вказаних у скарзі, зазначили, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо усіх позовних вимог, форма акту втратила чинність, тому просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідачі в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 16.10.2013 року вкотре ОСОБА_3 звернувся до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області з заявою, в якій просив документально встановити чи існували або існують порушення земельного законодавства з боку ОСОБА_3 при встановленні та наявному перебуванні торгового павільйону АДРЕСА_2 у м. Шумськ вищезазначеної площі, якщо цей провулок не має меж і його площа фактично невідома, тобто чи ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку під цим павільйоном чи ні, якщо так, то коли (дата) у відповідності до чинного законодавства України.

Не отримавши відповіді, позивач 26.11.2013 року звернувся до відповідача з листом про надання інформації щодо наслідків розгляду його заяви.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що на аналогічні звернення позивача надавались відповіді, а акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує для позивача певних правових наслідків.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції.

23.12.2013 року за заявою ТзОВ «Шумськ-інвест» від 19.12.2013 року державним інспектором сільського господарства у Тернопільській області Газилишин І.М. в присутності головного бухгалтера Пархом'юк Л.О. складено акт обстеження земельної ділянки №000228, в якому встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 1,1365 га, яку використовує ТзОВ «Шумськ-інвест» згідно договору оренди землі від 30.06.2009 року, укладеного із Шумською міською радою для обслуговування цілісного майнового комплексу (ринок), розташований торговий павільйон СПД ОСОБА_3, площею 26,97 кв. м.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що акт обстеження земельної ділянки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як самостійні рішення суб'єктів владних повноважень, що породжують для суб'єкта певні правові наслідки чи змінюють стан його суб'єктивних прав, дії державного інспектора сільського господарства у Тернопільській області Газилишина І.М. по складанню акта обстеження земельної ділянки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт обстеження не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому відповідач своїми діями по викладенню та оформленню акта обстеження земельної ділянки від 23.12.2013 року №000228 не порушив прав та законних інтересів позивача.

З огляду на наведені обставини, апеляційним судом не беруться до уваги доводи апелянта про те, що форма акту перевірки, який складений інспектором 23.12.2013р., втратила чинність.

Що стосується не розгляду відповідачем заяви ОСОБА_3 від 16.10.2014 р. щодо проведення позапланової перевірки дотримання земельного законодавства», то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту надання відповіді позивачу на його заяву від 16.10.2014р.

Щодо тієї обставини, що на аналогічні звернення позивача Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області надавалися відповіді, то такі до уваги судом не беруться, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» позивачу у встановлений законом строк відповідь не була надана та не приймалось рішення про припинення розгляду звернень у зв'язку із їх аналогічністю чи повторністю, про що б було повідомлено позивача, як особу, яка подала звернення.

З урахуванням наведеного вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не розгляду його заяви від 16.10.2013р. та в частині зобов'язання розглянути дану заяву підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у адміністративній справі №819/369/14-a - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати дії Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області по не розгляду заяви ОСОБА_3 «Про проведення позапланової перевірки дотримання ОСОБА_3 земельного законодавства» від 16.10.2013р. протиправними.

Зобов'язати Державну інспекцію сільського господарства в Тернопільській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 16.10.2013р. «Про проведення позапланової перевірки дотримання ОСОБА_3 земельного законодавства».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 54 (п'ятдесят чотири) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді І.І. Запотічний

В.М. Каралюс

Повний текст постанови складено 30.09.2014 р.