Ухвала суду № 40778914, 25.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 3598/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В.Ільчишин Н.В.

за участю секретаря судового засідання - Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. у справі № 813/9577/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2013 року Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» у якому просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з ТзОВ «Сюрприз» на користь державного бюджету податковий борг у сумі 29 849,95 грн. згідно відкритих рахунків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (ЄДРПОУ 06725046) в користь державного бюджету 2350 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят) грн. податкового боргу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. у справі № 813/9577/13-а та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що ТзОВ «Сюрприз» є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України і на даний час має заборгованість перед бюджетом.

Заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань в сумі 28 596,72 грн.

Як вбачається із припису норми ст. 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення

- державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.14.1.175 ст. 14 вищезазначеного Кодексу вбачається, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У відповідності до п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності

- шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.20.1.19 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Позивачем було зазначено, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань в сумі 28596,72 грн., на підтвердження такої надано податкові повідомлення-рішення від 15.06.2011 року №0001923311, від 25.05.2012 року №0000833311, рішення про застосування фінансових санкцій від 26.04.2011 р. №00044/3311, податкову декларацію з податку на прибуток за 12р.,податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 р. №0000121510, №0000101510, №0000131510, №0000111510.

Відповідно до п. 41.1 та п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Підпунктом 20.1.18. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 57.1. ст.. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до платіжного доручення №84 від 08.02.2013 року позивачем сплачено 92,00 грн. податку на прибуток за 4 кв. 2012 р. згідно декларації з податку на прибуток за 12р, із платіжного доручення №91 від 11.02.2013 року вбачається сплата позивачем 403,20 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000833311.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що не сдід брати до уваги пояснення представника позивача щодо того, що дані суми були зараховані на інший період, так як не надано суду доказів за який саме період зарахована така сума та на яку заборгованість. Відповідно до п. 56.8, п. 56.9 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем було оскаржено до ДПІ у Львівській області податкове повідомлення-рішення №0001923311 від 15.06.2011 року на суму 8500 грн., яким 10.05.2011 року скеровано рішення про продовження строку розгляду первинної скарги.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.101.1, п.101.2.3, п.101.4 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, на такий податковий борг. Під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення пені 17950,92 грн. та штрафу у розмірі 300 грн. не підлягає до задоволення, так як позивачем не доведено правомірність її нарахування, не надано суду доказів на підтвердження такої заборгованості, у податкових повідомленнях-рішеннях від 26.02.2013 р. №0000121510, №0000101510, №0000131510, №0000111510 не вказано підставу такого нарахування. З приводу нарахування пені на борг, який виник у 2002-2010 роках, то суд зазначає, що такий борг є безнадійним та підлягає списанню. Слід задовольнити позов в частині стягнення податкового боргу у сумі 2350 грн., який виник на підставі податкового повідомленням - рішення № 0001923311 від 15.06.2011 року, так як такий на сплачено відповідачем. Суд не приймає до уваги пояснення відповідача про те, що таке рішення не надходило на їх адресу, так як в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, із зазначенням «одержав упов. Соловей».

Відповідно до пп. 95.1, пп. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів за податковим боргом є одним із видів процедур стягнення податкового боргу, що встановлені Податковим кодексом України. Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно пп. 20.1.28 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податковий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. у справі № 813/9577/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: І.В. Глушко

Н.В.Ільчишин

Повний текст ухвали складений 30 вересня 2014 року.