Ухвала суду № 40768710, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/503/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014р. у справі за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014р. позов задоволено частково.

Суд постановив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення №000752500 та №000742500 від 31.10.2013 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова в частині задоволених позовних вимог обґрунтована тим, що наданими доказами підтверджено правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту в перевіреному періоді.

Судом першої інстанції зазначено, що твердження відповідача, що операції з придбання робіт (товарів, послуг), відображені у податковій звітності ДП «Придніпровська залізниця», нібито не мали ніякого юридичного змісту та нереальні, не відповідає дійсності, встановленим фактам, та наданим документам, оскільки вищевказані договори укладені з дотриманням усіх вимог, передбачених Цивільним законодавством (статті 203 ЦК України), з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих договорів не суперечить актам цивільного законодавства, договори мають печатки підприємств та підписи уповноважених осіб, сторін за договором, які мають необхідний ' об'єм цивільної право-дієздатності, тому у будь - якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлені ними. Укладені договори не можуть порушувати публічний порядок, оскільки, згідно із частиною першою статті 228 Цивільного Кодексу України, порушення публічного порядку це порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної, юридичної осіб, держави.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки від 15.10.2013 №252/25.3-01073828 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 №000752500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 097 281,45грн. за основним платежем та 975 518,07 за штрафними санкціями та №000742500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 14 249 060,15грн. за основним платежем та 653 950,28грн. за штрафними санкціями.

Актом перевірки встановлено порушення п.4. 1. пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 з врахуванням положень п. 1.23 ст.1. п.5.1, п.5.2. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.3.1.п.8.1. пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 з урахуванням п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.13, пп.14.1.202 м.14.1 ст. 14 пп.135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п. 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139. п. 144.1 ст.144, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст.145 з урахуванням положень п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ДП «Придніпровська залізниця» занижено податок на прибуток на суму 14 249 060,15 гри.;

пп.7.2.8 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 14.1.36, п.44.1.ст.44, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ДП «Придніпровська залізниця» занижено податок на додану вартість на суму 7 097 281,45 грн.

В описовій частині акту зазначено, що вказані порушення є наслідком того, що відсутня реальність вчинення господарських операцій між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» та його постачальниками, та як результат факт отримання товарно-матеріальних цінностей ДП «Придніпровська залізниця» від Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» не підтверджений.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Фактичне виконання угод з Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» підтверджено наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Придбані товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Доводи апеляційної скарги є помилковими, оскільки формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014р. у справі за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш