Ухвала суду № 40767175, 25.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6816/14

Справа № 638/20652/13ц Головуючий 1 інст. - Хайкін В.М.

Категорія : право власності Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

С у д д і в Кокоші В.В.,

Шевченко Н.Ф.,

при секретарі Харченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 березня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_3 посилалась на те, що спадкодавцеві належала вказана квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 листопада 1995 року, яку вона заповідала за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом 4 травня 1999 року позивачу та на те, що ОСОБА_3 прийняла спадщину у вигляді заощаджень на грошові внески та за нормою ст..549 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину, але приватним нотаріусом постановою від 4 жовтня 2013 року відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, як видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану квартиру, у зв'язку з реєстрацією Харківським МБТІ права власності на ? частину квартири за їх колишнім чоловіком на підставах заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 липня 2010 року.

Зазначивши, що вказане заочне рішення суду скасоване ухвалою цього суду від 29 червня 2011 року за нововиявленими обставинами та ухвалою від 28 липня 2011 року позовну заяву колишнього чоловіка до позивача по цій справі про поділ їх спільного сумісного майна подружжя, залишено без розгляду та те, що договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 26 липня 1999 року від імені матері за довіреністю колишнім її чоловіком з нею, рішенням суду від 21 грудня 2010 року визнано недійсним й фактично відновлено право власності матері на квартиру, але не скасовано реєстрацію її колишнього чоловіка про його право власності на ? частину квартири, представник ОСОБА_3 просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалою суду від 9 липня 2014 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник Харківської міської ради з посиланням на безпідставність позову, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. рішення суду просить скасувати, у позові ОСОБА_3 - відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія відповідно до положень ст..308 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу представника Харківської міської ради відхилити, рішення районного суду залишити без змін з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Судом, згідно наданих доказів встановлено та не оспорюється сторонами те, що квартира АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_5 належала на підставі свідоцтва про право власності від 27 листопада 1995 року, яку вона заповідала доньці ОСОБА_3, позивачу у справі.

Договір купівлі-продажу, укладені між ними 28 липня 1999 року за яким спадкодавець продала квартиру ОСОБА_3 рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 грудня 2010 року визнано недійсним.

Крім того, ухвалою цього суду від 29 червня 2011 року за ново виявленими обставинами скасовано заочне рішення суду від 28 липня 2010 року у справі за позовом Фуджу ОСОБА_6, колишнього чоловіка позивача ,до неї про визнання права спільної сумісної власності на підставах договору купівлі-продажу від 26 липня 1999 року та про визнання його права власності на ? частину квартири, а ухвалою суду від 28 липня 2011 року на підставах п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду.

За повідомленням КП «Харківське міське БТІ» від 13 березня 2013 року на адресу позивача реєстрацію права власності на ? частину квартири, що було здійснено на підставі заочного рішення від 28 липня 2010 року не було скасовано.

З урахуванням цих обставин, згідно письмової відповіді нотаріуса на заяву ОСОБА_3 та постановою від 4 жовтня 2013 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та роз'яснено право на оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після її смерті спадщину ОСОБА_3 прийняла за нормами ст..533 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини, оскільки мешкала та була зареєстрована за адресою спірної квартири разом із спадкодавцем, а також отримала її заощадження за заповітом від 4 травня 1999 року та за правилом п.1 ч.1 ст.549 цього Кодексу визнається, що прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання її права власності в порядку спадкування після смерті матері за заповітом, з урахуванням визнання недійсним судом договору купівлі-продажу квартири, вчиненого від імені ОСОБА_5 колишнім чоловіком позивача на її користь та його недійсність за ч.1 ст. 236 ЦК України з моменту його вчинення т а те, що на той час чинним законодавством не передбачалось набуття права власності на нерухоме майно моментом його реєстрації, суд дійшов правильного висновку про підставність та обґрунтованість позову за нормами ч.1 ст.392 ЦК України оскільки це право набуте правомірно та не визнається.

Доводи апеляційної скарги про відсутність спору у випадку скасування державної реєстрації права власності колишнього чоловіка позивача на ? частину квартири та те, що за нормою ст..182 ЦК України виникнення, перехід і припинення права на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду, оскільки спірні правовідносини виникли до набуття чинності норм ЦК України, 2003 року та Закону України від 1 липня 2004 року № 1052-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді