Рішення № 40760710, 01.10.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Галичанського А. Д., Чупікової В. В.

секретар Тодоряк Г.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - відділ Державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту та розшуку, заборону вчинення дій за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 липня 2014 року,

встановила:

У квітні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту та розшуку, заборону вчинення дій.

Позивач зазначав, що 19 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з яким позивач надав відповідачці кредит у розмірі 24950 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк та відповідачка уклали договір застави рухомого майна 19 липня 2006 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передала в заставу банку автомобіль марки MAZDA 3, 2006 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1.

Постановою старшого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоселицького РУЮ від 14 червня 2013 року під час примусового виконання ухвали Новоселицького районного суду від 12 червня 2013 року про забезпечення позову в іншій справі на користь ОСОБА_2 накладено арешт на рухоме майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчудження, в тому числі на автомобіль марки MAZDA 3, 2006 року випуску, номерний1 знак НОМЕР_1, який оголошено у зв'язку з уим у розшук.

Посилаючись, що вказаним порушено його право, позивач просив звільнити з-під арешту та розшуку автомобіль марки MAZDA 3, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, заборонити вчинення виконавчих дій щодо автомобіля.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 липня 2014 року у задоволені позову відмовленно.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення районного суду вказаним вимог не відповідає з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Зокрема, суд зазначив, що оскільки арешт на спірний автомобіль накладений на підставі ухвали суду, яка залишається чинною, то підстав для звільнення майна з під арешту немає.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок невідповідності фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині та ухвалення нового рішення, яким позов у відповідній частині слід задовольнити.

Порядок передачі майна у заставу та звернення стягнення на це майно визначений ст. ст. 572-597 ЦК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У справі встановлено, що згідно укладеного кредитного договору №CVA0АК10000425 від 19 липня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 24950 доларів США, а в забезпечення виконання його умов нею в той же день підписаний договір застави рухомого майна №CVA0АК10000425, згідно якого було надано в заставу автомобіль марки MAZDA 3, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який належить відповідачці.

Заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2011 року звернено стягнення на спірний автомобіль та надано ПАТ КБ «ПриватБанк» право його продажу.

Водночас встановлено, що ухвалою судді Новоселицького районного суду від 12 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики вирішено забезпечити позов та накласти арешт на майно, в тому числі на автомобіль марки MAZDA 3, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який належить відповідачці.

На виконання цієї ухвали державним виконавцем ВДВС Новоселицького РУЮ постановою від 14 червня 2013 року накладено арешт на зазначений автомобіль.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно з ч. 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, про арештоване майно боржника знаходиться у заставі, роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

У порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув та не врахував, що оскільки кредитні зобов'язання ОСОБА_1 забезпечені заставою, не погашені, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майна.

Відповідно суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушених прав заставодержателя та відмову в позові у тому числі з тих підстав, що у такий спосіб буде переглянута ухвала Новоселицького районного суду про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2

Суд першої інстанції при цьому не звернув уваги на те, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Реалізація такого права не залежить від того на підставі якого рішення на спірне майно накладено арешт.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що накладення державним виконавцем арешту на заставлений автомобіль унеможливлює виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2011 року про звернення стягнення на цей автомобіль та надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права його продажу, що порушує права банку як заставодержателя, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про звільнення з-під арешту спірного автомобіля.

Тому, на часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про звільнення майна з-під арешту слід скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення, яким позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Щодо позовних вимог про звільнення майна від розшуку, заборони вчинення органам ДВС будь-яких дій, повязаних з обмеженням права банку розпоряджатися спірним автомобілем, то вони є безпідставними.

Такі вимоги у даній справі є передчасними й можуть бути предметом розгляду у справі за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової сооби ДВС.

У разі набрання рішенням суду про звільнення майцна з-під арешту державний виконавець не матиме підстав для вчинення виконавчих дій щодо спірного автомобіля.

Оскільки рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про звільнення майна від розшуку, заборони вчинення органам ДВС будь-яких дій, повязаних з обмеженням права банку розпоряджатися спірним автомобілем, є по суті правильним його слід залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись пп. 1, 2 ч. 1 ст. 307, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 липня 2014 року в частині відмови у позові Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» про звільнення майна з-під арешту скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в цій частині задовольнити.

Звільнити з-під арешту, накладеного 14 червня 2013 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції у виконавчому провадження №38489532 на підставі ухвали Новоселицького районного суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, автомобіль марки MAZDA 3, 2006 року випуску, номер двигуна № НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Яремко В. В.

Судді: Галичанський А. Д.

Чупікова В. В.