Рішення № 40760732, 01.10.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю представника відповідачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку по вул. Героїв Майдану № 77б/1 (далі - ОСББ), третя особа - виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Чернівці ради, про визнання недійсним та скасування рішення, визнання незаконними договорів, перепланування, переобладнання, поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, визнання незаконним права власності, відновлення права спільної сумісної власності, визнання недійсним запису у свідоцтві про право власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2014 року та на ухвалу цього ж суду від 25 травня 2014 року,

встановила:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСББ про визнання недійсним та скасування рішення, договорів, визнання незаконними перепланування, переобладнання, поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, визнання незаконним права власності, відновлення права спільної сумісної власності, визнання недійсним запису в свідоцтві про право власності.

Зазначали, що вони проживають на третьому поверсі в будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_3 є власником квартири №15, а ОСОБА_2 - квартири №17, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками квартири №19. Всі вони, а також інші мешканці будинку є співвласниками коридору загального користування.

Посилалися на те, що відповідачі здійснили захоплення частини загального коридору, провели самочинне переобладнання та перепланування своєї квартири №19 за рахунок площі коридора у розмірі 16,1 кв. м. та побудували комору, оформили своє право власності на це приміщення, чим порушили права і законні інтереси позивачів.

Такими своїми діями вони здійснили фактичний розподіл неподільного майна, що перебуває у спільній сумісній власності всіх мешканців будинку. Рішення про надання дозволу на переобладнання приміщень було прийнято загальними зборами об'єднання співвласників будинку 24 березня 2010 року, а також виконавчим комітетом Шевченківської районної у місті Чернівці ради 20 жовтня 2010 року.

Посилаючись на неправомірність дій, рішень та правовстановлюючих документів відповідачів, порушення їх прав як співвласників приміщеня загального користування у житловому будинку, позивачі просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.

Посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянти також оскаржують в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 25 травня 2014 року, якою відмовлено у їх клопотанні про зупинення провадження у даній справі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Зокрема, суд зазначив, що позивачами не оспорюється рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Чернівці ради від 11 березня 2011 року, яким відповідачам дано дозвіл на перепланування квартири за рахунок коридору загального користування, таке перепланування не є самочинним, а рішення ОСББ від 24 березня 2010 року про надання відповідачам дозволу на приєднання до квартири частини коридору прийнято в межах його повноважень, це рішення не є договором, як про це стверджують позивачі.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок невідповідності фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позов слід задовольнити частково.

У справі встановлено, що сторони проживають на третьому поверсі в будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_3 є власником квартири №15, ОСОБА_2 - квартири №17, а відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками квартири №19. Всі вони, а також інші мешканці будинку є співвласниками коридору загального користування на третьому поверсі.

Встановлено, що відповідачі виконали перепланування та переобладнання своєї квартири, збільшили її шляхом встановлення в коридорі загального користування на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 стіни.

На час виконання відповідачами переобладнання квартири було чинним рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Чернівці ради №140/11 від 20 жовтня 2010 року, яким визначено технічну можливість перепланування та влаштування комори площею 16,1 кв. м. на частині площі коридору загального користування (т. 2, а.с.110), а також рішення ОСББ від 24 березня 2010 року про надання власникам квартири №19 дозволу на перепланування та приєднання до квартири частини коридору (т. 2, а.с.108-109).

Водночас встановлено, що позивачі заперечували проти переобладнання та перепланування квартири за рахунок приєднання до квартири відповідачів частини коридору загального користування.

За результатами перепланування та переобладнання квартири відповідачам було видано нове свідоцтво про право власності на квартиру № від 1 березня 2011 року (т. 2, а.с.86-87).

Вирішуючи даний спір колегія суддів виходить з наступного.

Частина 2 ст. 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування у багатоквартирному будинку. Так, власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року визначено, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Всупереч указаним нормам матеріального права відповідачі за відсутності згоди позивачів як співвласників майна розпорядилися спірним майном - частиною коридору загального користування розміром 16, 1 кв. м. на третьому поверсі у будинку АДРЕСА_1, на яку в подальшому отримали свідоцтво про право власності від 11 березня 2011 року.

На порушення цих норм матеріального права, за відсутності згоди всіх власників квартир у будинку, що є необхідною умовою для розпорядження допоміжними приміщенням, яким є коридор загального користування, ОСББ рішенням від 24 березня 2010 року безпідставно надало дозвіл відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на перепланування квартири АДРЕСА_1 та приєднання до даної квартири коридору загального користування площею 16, 1 кв. м.

Тому, на часткове задоволення позовних вимог, слід визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ від 24 березня 2010 року про надання дозволу відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на перепланування квартири АДРЕСА_1, приєднання до даної квартири коридору загального користування площею 16, 1 кв. м.;

визнати незаконними перепланування та переобладнання квартири № 19 шляхом приєднання до даної квартири коридору загального користування площею 16, 1 кв. м.;

визнати незаконним право власності відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на приміщення комори , яке значиться у свідоцтві про право власності від 11 березня 2011 року та утворилося за рахунок коридору загального користування площею 16, 1 кв. м.,

визнати недійсним запис у свідоцтві про право власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на приміщення комори, що значиться як таке, що відносить до квартири АДРЕСА_1 м. Чернівці.

Для відновлення права позивачів, як співвласників спірного майна, слід також зобов'язати указаних відповідачів за свій рахунок демонтувати цегельну перегородку, зведену у коридорі загального користування, яка згідно свідоцтва про праві власності позначена як стіна, що розділяє приміщення комори та коридор загального користування і знаходиться на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1

У задоволенні решти позовних вимог, а саме, вимог про визнання договору між ОСББ та іншими відповідачами недійсним, нікчемним, визнання недійсним поділу майна, визнання самовільним будівництвом проведення переобладнання та перепланування квартири, припинення права приватної власності, відновлення права спільної сумісної власності, слід відмовити як таких, що заявлено зайво та безпідставно.

Заперечуючи проти позову відповідачі посилалися на чинність на час розгляду справи рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Чернівці ради №140/11 від 20 жовтня 2010 року, яким їм надано дозвіл на виконання перепланування та влаштування комори площею 16,1 кв. м. на частині площі коридору загального користування.

Проте наявність такого рішення є лише однією з умов можливого вирішення питання про розпорядження спірним майном, яким є частина коридору загального користування, й не свідчить про правомірність заволодіння відповідачами спірним майном.

Основною підставою для вирішення питання щодо вчинення дій стосовно спільного майна має бути згода усіх співвласників майна, якої у спірному випадку не було й не має.

Крім цього, як вбачається із наявних у справі висновків спеціалістів внаслідок проведення спірного перепланування та переобладнання у коридорі загального користування в місці розташування квартир позивачів погіршилося природнє освітлення, штучно позбавлено другого евакуаційного виходу (т. 2, а.с.77-84, 96-97).

Апелянти також оскаржують в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 25 травня 2014 року, якою відмовлено у їх клопотанні про зупинення провадження у даній справі.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у клопотанні, обґрунтовано виходив з того, що кримінальна справа у зв'язку з незаконними на думку позивачів діями відповідачів з оформлення документів відсутня та судом не розглядається, а тому в силу п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України немає підстав для зупинення провадження у цивільній справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 307, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2014 року задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 м. Чернівці від 24 березня 2010 року про надання ОСОБА_4 дозволу на перепланування квартири АДРЕСА_1, приєднання до даної квартири частини коридору загального користування площею 16, 1 кв. м.;

визнати незаконними переобладнання та перепланування квартири АДРЕСА_1 м. Чернівці шляхом приєднання до даної квартири коридору загального користування площею 16, 1 кв. м.;

визнати незаконним право власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на приміщення комори, яка значиться у свідоцтві про право власності від 18 березня 2011 року за номером САЕ 251818, виданого за рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 150/5 від 09 березня 2011 року, що утворилася за рахунок коридору загального користування площею 16, 1 кв. м.;

визнати недійсним запис у вказаному свідоцтві про праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на приміщення комори, що значиться як таке, що відносить до квартири АДРЕСА_1 м. Чернівці.

Зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за свій рахунок демонтувати цегельну перегородку, зведену у коридорі загального користування, яка згідно свідоцтва про праві власності позначена як стіна, що розділяє приміщення комори та коридору загального користування і знаходиться на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 травня 2014 року відхилити.

Дану ухвалу залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: А.Д. Галичанський

І.Б. Перепелюк