Рішення № 40749253, 01.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7126/14 Справа № 190/383/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Легкошерст Ю. В. Доповідач - Демченко Е.Л.Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» на заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» (далі ТОВ - «Джерело») про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, мотивуючи тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 8,020 га, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області. 02 грудня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки.

Зазначала, що, до умов зазначеного вище договору, орендар зобов`язувався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки не пізніше 25 грудня кожного поточного року.

Посилаючись на те, що у порушення умов договору орендна плата за 2012 рік була сплачена лише в березні 2013 року, а орендну плату за 2013 рік на момент звернення до суду сплачено не було, та той факт, що протягом 2011-2013 років на земельній ділянці вирощується одна технічна рослинна культура - рапс, яка завдає значної шкоди земельній ділянці, просила суд стягнути з ТОВ «Джерело» заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 5.301 грн.07 коп., пеню за несвоєчасну виплату орендної плати в розмірі 397 грн. 58 коп.; розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем 02 грудня 2008 року, зобов'язавши останнього передати належну їй земельну ділянку в стані придатному для цільового використання. Стягнути судові витрати.

Заочним рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Джерело», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року в частині розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути позивачу земельну ділянку, задовольнив вимоги в частині стягнення орендної плати.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 ч.1 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент укладення договору, визначено, що договір оренди укладається в письмовій формі.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8.020 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.15-16).

02 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Джерело» в письмовій формі укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач передала відповідачу в строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 7 років. Даний договір зареєстрований у Жовтоводському міському відділі ДП «Центр ДЗК» 08 липня 2009 року за №040913801963 (а.с.10-13,14).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 8 договору оренди від 02 грудня 2008 року встановлена орендна плата, 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 14 договору оренди визначено, що орендна плата сплачується орендарем до 25 грудня поточного року.

Згідно з п.п.«г» п.32 договору оренди, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати орендну плату.

З п.42 договору оренди вбачається, що за несплату орендарем орендної плати в строк, передбачений договором, орендар виплачує орендодавцю неустойку у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Районним судом встановлено и це не заперечується відповідачем, що встановлена орендна плата за договором оренди ТОВ «Джерело» не сплачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати та пені за несвоєчасне внесення орендної плати обґрунтовані, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо вимог ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання ТОВ «Джерело» передати їй земельну ділянку в стані придатному для цільового використання, то вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа №146цс12).

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року в частині розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» задовольнити.

Заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеної 02 грудня 2008 року між ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело», та зобов'язання товариства с обмеженою відповідальністю «Джерело» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,020 га, що розташована на території Мар`янівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, в стані придатному для цільового використання скасувати і в цій частині позову відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.